Реєстраційний N 20263

Відповідно до Федерального закону від 30.03.1999 N 52-ФЗ "Про санітарно-епідеміологічний благополуччя населення" (Збори законодавства Російської Федерації, 1999, N 14, ст. 1650; 2002, N 1 (ч. 1), ст.2; 2003, N 2, ст.167; N 27 (ч. 1), ст. 2700; 2004, N 35, ст.3607; 2005, N 19, ст.1752; 2006, N 1, ст. 10, N 52 (ч. 1), ст. 5498; 2007, N 1 (ч. 1), ст. 21; N 1 (ч. 1), ст. 29; N 27, ст. 3213; N 46 ст. 5554; N 49 ст. 6070; 2008, N 24, ст. 2801; N 29 (ч. 1), ст. 3418; N 30 (ч. 2), ст. 3616; N 44 ст. 4984; N 52 (ч. 1), ст. 6223; 2009, N 1, ст. 17; 2010, N 40, ст. 4969) і постановою Уряду Російської Федерації від 24.07.2000 N 554 "Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Російської Федерації та Положення про державне санітарно-епідеміологічне нормування" (Збори законодавства Російської Федерації, 2000, N 30, N 30 , N 8, ст.663; N 47, ст.4666; 2005, N 39, ст.3953) ухвалюю:

Затвердити санітарно-епідеміологічні правила СП 3.1.5.2826-10 "Профілактика ВІЛ-інфекції" (додаток).

Г. Оніщенко

додаток

Профілактика ВІЛ-інфекції

Санітарно-епідеміологічні правила СП 3.1.5.2826-10

I. 0бласть застосування

1.1. Ці санітарно-епідеміологічні правила (далі санітарні правила) встановлюють основні вимоги до комплексу організаційних, лікувально-профілактичних, санітарно-протиепідемічних заходів, проведення яких забезпечує попередження виникнення та поширення ВІЛ-інфекції.

1.2. Дотримання санітарних правил є обов'язковим для громадян, індивідуальних підприємців та юридичних осіб.

1.3. Контроль над виконанням цих санітарно-епідеміологічних правил проводять органи, здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

ІІІ. загальні положення

3.1. ВІЛ-інфекція хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини – антропонозне інфекційне хронічне захворювання, що характеризується специфічним ураженням імунної системи, що призводить до повільного її руйнування до формування синдрому набутого імунодефіциту (СНІД), що супроводжується розвитком опортуністичних інфекцій та вторинних злоякісних новоутворень

3.2. Діагноз ВІЛ-інфекції встановлюється на підставі епідеміологічних, клінічних та лабораторних даних.

3.3. СНІД - стан, що розвивається на тлі ВІЛ-інфекції та характеризується появою одного або кількох захворювань, що віднесені до СНІД-індикаторних. СНІД є епідеміологічним поняттям та використовується з метою епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією.

3.4. Збудник ВІЛ-інфекції – вірус імунодефіциту людини – відноситься до підродини лентивірусів сімейства ретровірусів. Існує два типи вірусу: ВІЛ-1 та ВІЛ-2.

3.5. Джерелом ВІЛ-інфекції є люди, інфіковані ВІЛ на будь-якій стадії захворювання, зокрема в інкубаційному періоді.

3.6. Механізм та фактори передачі.

3.6.1. ВІЛ-інфекція може передаватися під час реалізації як природного, і штучного механізму передачі.

3.6.2. До природного механізму передачі ВІЛ належать:

3.6.2.1. Контактний, який реалізується переважно при статевих контактах (як при гомо-, так і гетеросексуальних) та при контакті слизової або ранової поверхні з кров'ю.

3.6.2.2. Вертикальний (інфікування дитини від ВІЛ-інфікованої матері: під час вагітності, під час пологів та при грудному вигодовуванні.)

3.7.3. До штучного механізму передачі відносяться:

3.7.3.1. Артифікує при немедичних інвазивних процедурах, у тому числі внутрішньовенному введенні наркотиків (використання шприців, голок, іншого ін'єкційного обладнання та матеріалів), нанесенні татуювань, при проведенні косметичних, манікюрних та педикюрних процедур нестерильним інструментарієм.

3.7.3.2. Артифіційний при інвазивних втручаннях у ЛПО. Інфікування ВІЛ може здійснюватися під час переливання крові, її компонентів, пересадки органів та тканин, використання донорської сперми, донорського. грудного молокавід ВІЛ-інфікованого донора, а також через медичний інструментарій для парентеральних втручань, вироби медичного призначення, контаміновані ВІЛ та не оброблені відповідно до вимог нормативних документів.

3.8. Основними факторами передачі збудника є біологічні рідини людини (кров, компоненти крові, сперма, вагінальне відділення, грудне молоко).

3.9. Основними вразливими ВІЛ-інфекцією групами населення є: споживачі ін'єкційних наркотиків (ПІН), комерційні секс-працівники (КСР), чоловіки, які мають секс із чоловіками (МСМ). Групу підвищеного ризику зараження ВІЛ представляють клієнти КСР, статеві партнери СІН, ув'язнені, безпритульні діти, особи, які мають велику кількість статевих партнерів, мігруючі верстви населення (водії-дальнобійники, сезонні робітники, у тому числі іноземні громадяни, які працюють вахтовим методом та інші), люди, які зловживають алкоголем та не ін'єкційними наркотиками, оскільки під впливом психоактивних речовин вони частіше практикують більш небезпечну сексуальну поведінку.

3.10. Клінічний перебіг ВІЛ-інфекції без застосування антиретровірусної терапії.

3.10.1. Інкубаційний період

Інкубаційний період при ВІЛ-інфекції - це період від моменту зараження до відповіді організму на впровадження вірусу (поява клінічної симптоматики або вироблення антитіл) становить, як правило, 2-3 тижні, але може затягуватися до 3-8 місяців, іноді до 12 місяців. У даному періоді у інфікованого антитіла до ВІЛ не виявляються, у зв'язку з чим зростає ризик передачі від нього інфекції у внутрішньолікарняних осередках, у тому числі при переливанні крові та її компонентів.

3.10.2. Гостра ВІЛ-інфекція.

У 30-50% інфікованих з'являються симптоми гострої ВІЛ-інфекції, що супроводжується різними проявами: лихоманка, лімфаденопатія, еритематозно-макулопапульозний висип на обличчі, тулуб, іноді на кінцівках, міалгії або артралгії, діарея головний біль, нудота та блювання, збільшення печінки та селезінки, неврологічні симптоми. Ці симптоми виявляються на тлі високого вірусного навантаження у різних поєднаннях і мають різний ступінь виразності. У поодиноких випадках вже на цій стадії можуть розвиватися тяжкі вторинні захворювання, що призводять до загибелі пацієнтів. У цьому періоді зростає частота оборотності інфікованих у ЛПО; ризик передачі інфекції – високий, у зв'язку з великою кількістю вірусу в крові.

3.10.3. Субклінічна стадія.

Тривалість субклінічної стадії в середньому становить 5-7 років (від 1 до 8 років, іноді більше), клінічні прояви, крім лімфоаденопатії, відсутні. У цій стадії відсутність проявів інфікований довго є джерелом інфекції. Під час субклінічного періоду продовжується розмноження ВІЛ та зниження кількості CD4 лімфоцитів у крові.

3.10.4. Стадія вторинних хвороб.

На тлі наростаючого імунодефіциту з'являються вторинні захворювання (інфекційні та онкологічні). Захворювання на інфекції вірусної, бактеріальної, грибкової природи спочатку протікають досить сприятливо і купіруються звичайними терапевтичними засобами. Спочатку це переважно ураження шкіри та слизових оболонок, потім органні та генералізовані ураження, що призводять до смерті пацієнта.

3.11. Антиретровірусна терапія (APT) є етіотропною терапією ВІЛ-інфекції. На сучасному етапі APT не дозволяє повністю елімінувати ВІЛ з організму хворого, але зупиняє розмноження вірусу, що призводить до відновлення імунітету, запобігання розвитку або регресу вторинних захворювань, збереження або відновлення працездатності пацієнта та запобігання його загибелі. Ефективна протиретровірусна терапія одночасно є профілактичним заходом, що знижує небезпеку пацієнта як джерела інфекції.

IV. Лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції

4.1. Лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції заснована на виявленні антитіл до ВІЛ та вірусних антигенів, а також, у особливих випадках, виявленні провірусної ДНК ВІЛ та вірусної РНК ВІЛ (у дітей першого року життя).

4.2. Лабораторні дослідження з діагностики ВІЛ-інфекції здійснюються в установах державної, муніципальної або приватної системи охорони здоров'я на підставі санітарно-епідеміологічного укладання та ліцензії, що надається у порядку, встановленому законодавством України.

4.3. Стандартним методом лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції є визначення антитіл/антигенів до ВІЛ за допомогою ІФА. Для підтвердження результатів щодо ВІЛ застосовуються підтверджуючі тести (імунний, лінійний блот).

4.4. Діагностичний алгоритм тестування на наявність антитіл до ВІЛ:

4.4.1. На першому етапі (скринінгова лабораторія).

Якщо отримано позитивний результат в ІФА, аналіз проводиться послідовно ще 2 рази (з тією ж сироваткою і в тій же тест-системі, друга сироватка запитується тільки у разі неможливості спрямування подальшого дослідження першої сироватки). Якщо отримано два позитивні результати з трьох постановок в ІФА, сироватка вважається первинно-позитивною і направляється до референс-лабораторії (Лабораторія діагностики ВІЛ-інфекції центру з профілактики та боротьби зі СНІД) для подальшого дослідження.

4.4.2. На другому етапі (референс-лабораторія).

Спочатку позитивна сироватка повторно досліджується в ІФА у другій тест-системі іншого виробника, що відрізняється від першої за складом антигенів, антитіл або формату тестів, вибраної для підтвердження. При отриманні негативного результату сироватка повторно досліджується у третій тест-системі іншого виробника, що відрізняється від першої та другої за складом антигенів, антитіл або формат тестів. У разі отримання негативного результату (у другій та третій тест-системах) видається висновок про відсутність антитіл до ВІЛ. При отриманні позитивного результату (у другій та/або третій тест-системі) сироватку необхідно досліджувати в імунному або лінійному блоті. Результати, отримані в тесті, що підтверджує, інтерпретуються як позитивні, невизначені і негативні.

4.4.2.1. З метою забезпечення контролю та обліку досліджень референс-діагностика повинна здійснюватися в тому ж суб'єкті Російської Федерації, де проводилося скринінгове обстеження в лабораторії уповноваженої спеціалізованої ЛПО, що здійснює організаційно-методичну роботу з проведення діагностичних, лікувальних, профілактичних та протиепідемічних заходів з ВІЛ-інфекції захворюванням.

Референс-діагностика може проводитися також у ФГУН, на базі яких функціонують федеральний та окружні центри з профілактики та боротьби зі СНІД, та у ФГУ Республіканська клінічна інфекційна лікарня (м. Санкт-Петербург).

4.4.3. Позитивними вважаються проби, в яких виявляються антитіла до 2 з 3 глікопротеїнів ВІЛ (env, gag, pol).

4.4.4. Негативними (негативними) вважаються сироватки, в яких не виявляється антитіла до жодного з антигенів (білків) ВІЛ або є слабке реагування з білком р18.

4.4.5. Невизначеними (сумнівними) вважаються сироватки, в яких виявляються антитіла одного глікопротеїну ВІЛ та/або будь-яким протеїнам ВІЛ. При отриманні невизначеного результату з білковим профілем, що включає, білки серцевини (gag) р 25 проводиться дослідження для діагностики ВІЛ-2.

4.4.6. При отриманні негативного та сумнівного результату в імунному або лінійному блоті рекомендується досліджувати сироватку у тест-системі для визначення р24 антигену або ДНК/РНК ВІЛ. Якщо виявлено антиген р24 або ДНК/РНК ВІЛ, повторне обстеження в імунному або лінійному блоті проводиться через 2, 4, 6 тижнів після отримання першого невизначеного результату.

4.4.7. При отриманні невизначеного результату проводяться повторні дослідження антитіла до ВІЛ імунному або лінійному блоті через 2 тижні, 3 і 6 місяців. Якщо отримані негативні результати ІФА, то подальше дослідження не потрібно. Якщо через 6 місяців після першого обстеження знову будуть отримані невизначені результати, а у пацієнта не будуть виявлені фактори ризику зараження та клінічні симптоми ВІЛ-інфекції, результат розцінюється як хибнопозитивний. (За наявності епідеміологічних та клінічних показань серологічні дослідження проводяться повторно за призначенням лікаря або епідеміолога).

4.5. Для діагностики ВІЛ-інфекції у дітей до 18 місяців, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, у зв'язку з наявністю материнських антитіл застосовуються інші підходи.

4.5.1. Для діагностики ВІЛ-інфекції в дітей віком до 12 місяців, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, використовують методи, створені задля виявлення генетичного матеріалу ВІЛ (ДНК чи РНК). Одержання позитивних результатів обстеження на ДНК ВІЛ або РНК ВІЛ у двох окремо взятих зразках крові у дитини старше одного місяця є лабораторним підтвердженням діагнозу ВІЛ-інфекції. Отримання двох негативних результатів обстеження на ДНК ВІЛ або РНК ВІЛ у віці 1 - 2 місяців та 4 - 6 місяців (за відсутності грудного вигодовування) свідчить проти наявності у дитини ВІЛ-інфекції, проте зняття дитини з диспансерного обліку з приводу інтранатального та перинатального контакту ВІЛ-інфекції може проводитись у віці старше 1 року.

4.5.2. Зняття з диспансерного обліку з ВІЛ-інфекції у віці 18 місяців проводиться за одночасної наявності:

Два і більше негативні результати дослідження на антитіла до ВІЛ методом ІФА;

Відсутність вираженої гіпогаммаглобулінемії на момент дослідження крові на антитіла до ВІЛ;

Відсутність клінічних проявів ВІЛ-інфекції.

4.5.3. Діагностика ВІЛ-інфекції у дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями та досягли віку 18 місяців, здійснюється так само, як у дорослих.

4.6. Лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції може здійснюватися тільки за умови використання сертифікованих стандартизованих діагностичних тест-систем (наборів), дозволених для використання біля Російської Федерації у порядку.

З метою проведення вхідного контролю якості тест-систем для виявлення осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини, застосовуються стандартні панелі сироваток (галузеві стандартні зразки), дозволені до використання в установленому порядку.

4.7. У документі, що видається лабораторією за результатами дослідження, вказується найменування тест-системи, її термін придатності, серія, результат ІФА (позитивний, негативний), результат імунного, лінійного блоту (перелік виявлених білків та висновок: позитивний, негативний, невизначений). При конфіденційному дослідженні документ повинен містити паспортні дані: повні П.І.Б., повну дату народження, адресу місця проживання, код контингенту. Під час анонімного обстеження документ маркується спеціально встановленим кодом.

4.7.1. При отриманні сумнівного результату в підтвердному тесті (імунний, лінійний блот) видається висновок про невизначений результат дослідження та рекомендується повторити обстеження пацієнта до визначення статусу (через 3,6, 12 місяців).

4.8. Прості/швидкі тести для визначення специфічних антитіл до ВІЛ – це тести, які можна виконати без спеціального обладнання менш ніж за 60 хвилин. Як досліджуваний матеріал може використовуватися кров, сироватка, плазма крові та слина (зішкріб зі слизової ясен).

4.8.1. Області застосування простих/швидких тестів:

транспслантологія - перед забором донорського матеріалу;

донорство – обстеження крові, у разі екстреного переливання препаратів крові та відсутності обстеженої на антитіла до ВІЛ донорської крові;

вертикальна профілактика - тестування вагітних жінок з невідомим ВІЛ-статусом у передпологовому періоді (для призначення медикаментозної профілактики ВІЛ-інфекції під час пологів);

постконтактна профілактика ВІЛ – тестування на ВІЛ у разі аварійної ситуації.

4.8.2. Кожне дослідження на ВІЛ із застосуванням простих/швидких тестів має супроводжуватись обов'язковим паралельним дослідженням тієї ж порції крові класичними методами ІФА, ІХ.

4.9. Видача висновку про наявність або відсутність ВІЛ-інфекції лише за результатами простого/швидкого тесту не допускається. Результати простих/швидких тестів використовуються лише для своєчасного прийняття рішень в екстрених ситуаціях.

V. Порядок огляду на ВІЛ-інфекцію

5.1. Основним методом виявлення ВІЛ-інфекції є проведення тестування на антитіла до ВІЛ з обов'язковим до- та післятестовим консультуванням. Присутність антитіл до ВІЛ є підтвердженням наявності ВІЛ-інфекції. Негативний результат тестування на антитіла до ВІЛ не завжди означає, що людина не інфікована, оскільки існує період "серонегативного вікна" (час між зараженням ВІЛ та появою антитіл, що зазвичай становить близько 3-х місяців).

5.2. Огляд на ВІЛ-інфекцію проводиться добровільно, за винятком випадків, коли такий огляд є обов'язковим.

Обов'язковому медичному огляду на ВІЛ-інфекцію підлягають:

Донори крові, плазми крові, сперми та інших біологічних рідин, тканин та органів (в т.ч. сперми), а також вагітні у разі забору абортної та плацентарної крові для виробництва біологічних препаратів при кожному взятті донорського матеріалу;

Обов'язковому медичному огляду для виявлення ВІЛ-інфекції під час вступу на роботу та при періодичних медичних оглядах підлягають такі працівники:

Лікарі, середній та молодший медичний персонал центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом, закладів охорони здоров'я, спеціалізованих відділень та структурних підрозділів закладів охорони здоров'я, зайняті безпосереднім обстеженням, діагностикою, лікуванням, обслуговуванням, а також проведенням судово-медичної експертизита іншої роботи з особами, інфікованими вірусом імунодефіциту людини, які мають із ними безпосередній контакт;

Лікарі, середній та молодший медичний персонал лабораторій (групи персоналу лабораторій), які здійснюють обстеження населення на ВІЛ-інфекцію та дослідження крові та біологічних матеріалів, отриманих від осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини;

Науковці, спеціалісти, службовці та робітники науково-дослідних установ, підприємств (виробництв) з виготовлення медичних імунобіологічних препаратів та інших організацій, робота яких пов'язана з матеріалами, що містять вірус імунодефіциту людини.

Медичні працівники у стаціонарах (відділеннях) хірургічного профілю при вступі на роботу та надалі 1 раз на рік;

Особи, які проходять військову службу та вступають до військових навчальних закладів та на військову службу за призовом та контрактом, при призові на строкову військову службу, при вступі на службу за контрактом, при вступі до військових ВНЗ міністерств та відомств, що встановлюють обмеження для приймання на службу осіб з ВІЛ-інфекцією;

Іноземні громадяни та особи без громадянства при зверненні за отриманням дозволу на громадянство або видом на проживання, або дозволом на роботу в Російській Федерації, при в'їзді на територію Російської Федерації іноземних громадян терміном більше 3-х місяців.

5.3. За бажанням особи, що оглядається, добровільне тестування на ВІЛ може бути анонімним.

5.4. Медичні працівники повинні рекомендувати особам, що належать до контингентів підвищеного ризику зараження на ВІЛ-інфекцію, регулярно проходити огляд на ВІЛ-інфекцію для раннього виявлення ВІЛ-інфекції, консультування з питань ВІЛ-інфекції та своєчасного початку лікування у разі зараження.

5.5. Огляд на ВІЛ-інфекцію (у тому числі й анонімне) здійснюється у медичних установах усіх форм власності за інформованою згодою пацієнта в умовах суворої конфіденційності, а у разі обстеження неповнолітніх віком до 14 років – на прохання або за згодою його законного представника.

5.6. Огляд на ВІЛ-інфекцію проводиться з обов'язковим до- та післятестовим консультуванням з питань профілактики ВІЛ-інфекції.

5.7. Консультування має проводитися навченим спеціалістом (бажано лікарем-інфекціоністом, лікарем-епідеміологом або психологом) та включати основні положення, що стосуються тестування на ВІЛ, можливі наслідки тестування, визначення наявності або відсутності індивідуальних факторів ризику, оцінку інформованості, що оглядається з питань профілактики ВІЛ-інфекції інформації про шляхи передачі ВІЛ та засоби захисту від зараження ВІЛ, видів допомоги, доступних для інфікованого ВІЛ.

5.8. Під час проведення дотестового консультування необхідно заповнити форму поінформованої згоди на проведення огляду на ВІЛ-інфекцію у двох примірниках, одна форма видається на руки обстежуваному, інша зберігається у ЛПО.

5.9. Напрямок на дослідження в імуноферментному аналізі зразка крові на ВІЛ-інфекцію заповнюється усіма ЛПО незалежно від організаційно-правової форми та форми власності.

5.9.1. При конфіденційному тестуванні персональні дані на пацієнта наводяться без скорочень (за паспортом або документом, що його замінює, що засвідчує особу обстежуваного): повні П.І.Б., повна дата народження, громадянство, адреса місця проживання, код контингенту.

5.9.2. При анонімне тестування(Без паспорта) вказується тільки цифровий код, що включає порядковий номер огляду, рік народження, місце проживання (суб'єкт Російської Федерації). Прізвище, ім'я, по батькові не вказується.

5.10. Відповідь про результат огляду видається після завершення алгоритму тестування. Видача офіційного документа про наявність або про відсутність ВІЛ-інфекції у особи, що оглядається, здійснюється тільки установами державної або муніципальної системи охорони здоров'я.

5.11. Результати тестування на ВІЛ досліджуваному повідомляє консультант у ході післятестового консультування; по можливості один і той же фахівець проводить до- та післятестове консультування пацієнта.

5.11.1. Консультування за будь-якого результату тестування на ВІЛ повинне містити обговорення значення отриманого результату з урахуванням ризику зараження ВІЛ для того, хто досліджується; роз'яснення шляхів передачі ВІЛ та способів захисту від зараження ВІЛ для оглядача; видів допомоги, доступних для інфікованого ВІЛ, та рекомендації щодо подальшої тактики тестування.

5.11.1.1. Консультування при невизначеному результаті тестування на ВІЛ на додаток до комплексу стандартної інформації має містити обговорення можливості інфікування ВІЛ, необхідності дотримання запобіжних заходів з метою унеможливлення поширення ВІЛ-інфекції, гарантій надання медичної допомоги, лікування, дотримання прав та свобод ВІЛ-інфікованих. Тестований прямує до Центру з профілактики та боротьби зі СНІД.

5.11.1.2. Особа, у якої виявлена ​​ВІЛ-інфекція, повідомляє консультанта про результати тестування. Фахівець повідомляє позитивний результат тесту в ясній та короткій формі, надає час сприйняття цього известия, відповідає питанням обследуемого. Роз'яснює необхідність дотримання запобіжних заходів з метою унеможливлення поширення ВІЛ-інфекції, про гарантії надання медичної допомоги, лікування, дотримання прав і свобод ВІЛ-інфікованих, а також про кримінальну відповідальність за постачання в небезпеку зараження або зараження іншої особи. Тестований направляється для встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції, надання медичної допомоги до Центру з профілактики та боротьби зі СНІДом.

5.11.2. Результати дослідження телефоном не повідомляються.

5.11.3. Діагноз хвороби, спричиненої вірусом імунодефіциту людини, встановлюється лікарем Центру з профілактики та боротьби зі СНІД або уповноваженим лікарем ЛПО на підставі комплексу епідеміологічних даних, результатів клінічного обстеження та лабораторних досліджень. Діагноз ВІЛ-інфекції повідомляється пацієнтові лікарем (бажано лікарем-інфекціоністом, лікарем-епідеміологом або психологом) під час консультування пацієнта у Центрі профілактики та боротьби зі СНІД або уповноваженому ЛПД. Пацієнт письмово повідомляється про виявлення ВІЛ-інфекції, і йому надається інформація щодо цієї проблеми. У разі виявлення ВІЛ у неповнолітніх віком до 18 років повідомляються їхні батьки чи законні представники.

VI. Організація диспансерного спостереження за хворими на ВІЛ-інфекцію

6.1. Метою диспансерного спостереження за ВІЛ-інфікованими пацієнтами є збільшення тривалості та збереження якості їх життя. Основними завданнями є формування прихильності до диспансерного спостереження, своєчасне виявлення у них показань до призначення протиретровірусної терапії, хіміопрофілактики та лікування вторинних захворювань, забезпечення надання їм своєчасної медичної допомоги, у тому числі психологічної підтримки та лікування супутніх захворювань.

6.2. ВІЛ-інфіковані особи підлягають запрошенню на первинне та періодичні обстеження, але при цьому не повинно порушуватися їх право на відмову від обстеження та лікування, а також право спостерігатися в медичній установі за власним вибором, вираженим у письмовій формі.

6.3. Особи із встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції повинні бути взяті на диспансерне спостереження щодо ВІЛ-інфекції. Диспансерне спостереження здійснює ЛПО, уповноважене розпорядчим актом органу управління охороною здоров'я суб'єкта Російської Федерації.

Диспансерне спостереження може також здійснюватися у ФГУН, на основі яких функціонують федеральний та окружні центри з профілактики та боротьби зі СНІД, та у ФГУ Республіканська клінічна інфекційна лікарня (м. Санкт-Петербург).

6.4. За кожним випадком ВІЛ-інфекції (у тому числі при виявленні позитивного результату лабораторного дослідження на ВІЛ-інфекцію секційного матеріалу) проводиться епідеміологічне розслідування спеціалістами центру СНІД та, за необхідності, спеціалістами органів, які здійснюють державний епідеміологічний нагляд. На підставі результатів епідеміологічного розслідування дається висновок про причини захворювання, джерела інфекції, провідні шляхи та фактори передачі ВІЛ-інфекції, що зумовили виникнення захворювань. З урахуванням цього висновку розробляється та реалізується комплекс профілактичних та протиепідемічних заходів, що включають навчання інфікованих ВІЛ та контактних осіб, призначення засобів специфічної та неспецифічної профілактики.

6.4.1. При підозрі на внутрішньолікарняне інфікування епідеміологічне розслідування проводиться фахівцями органів, які здійснюють державний епідеміологічний нагляд, спільно з фахівцями Центрів СНІД та/або фахівцями ФГУН, на базі яких функціонують федеральний та окружні центри з профілактики та боротьби зі СНІД, ФГУ інфекція. Санкт-Петербург), із залученням необхідних експертів.

По кожному випадку внутрішньолікарняного інфікування здійснюється комплекс профілактичних та протиепідемічних заходів щодо локалізації вогнища та недопущення подальшого поширення інфекції, складається "Акт епідеміологічного розслідування".

6.4.2. Епідеміологічне розслідування щодо статевих партнерів та партнерів щодо вживання наркотиків проводиться методом "оповіщення партнерів" (у разі виявлення ВІЛ-інфікованої особи проводиться ідентифікація контактних осіб, з ними проводиться індивідуальне консультування з питань профілактики ВІЛ-інфекції). Інфікованому ВІЛ надається можливість або самостійно повідомити партнерів про ризик зараження ВІЛ та запросити на консультування до центру СНІД, або надати консультанту контактну інформацію про партнерів (зазвичай ім'я та телефон партнера) для запрошення на консультування. Консультант повинен неухильно дотримуватися принципу анонімності інформації та гарантувати першому та всім наступним учасникам оповіщення повну конфіденційність.

6.5. Диспансерне спостереження за дітьми здійснює лікар-педіатр Центру СНІД разом із лікарем-педіатром ЛПО.

6.6. Під час прийому лікар проводить психологічну адаптаціюпацієнта, визначає повноту обстеження та лікування, оцінює та формує прихильність до терапії.

6.7. Консультування з питань ВІЛ-інфекції проводять при кожному обстеженні хворого на ВІЛ-інфекцію в рамках диспансерного спостереження за ним.

6.7.1. При спостереженні ВІЛ-інфікованих дітей проводять консультування осіб, які здійснюють догляд за дитиною, та осіб, які мають юридичну відповідальність за дитину. Консультування дитини з питань ВІЛ-інфекції проводиться відповідно до вікових особливостей.

6.8. При диспансерному спостереженні проводять консультування, планові обстеження до призначення антиретровірусної терапії, та при проведенні антиретровірусної терапії відповідно до існуючих стандартів, рекомендацій та протоколів. Необхідно забезпечити регулярне обстеження інфікованих ВІЛ на туберкульоз (не рідше 1 разу на 6 місяців) та опортуністичні інфекції, а також проведення профілактики туберкульозу та пневмоцистної пневмонії всім, хто потребує відповідності до вимог нормативних документів.

6.9. Лікування хворих на ВІЛ-інфекцію проводиться на добровільній основі і включає наступні напрямки: психосоціальна адаптація пацієнта, антиретровірусна терапія, хіміопрофілактика вторинних захворювань, лікування вторинних та супутніх захворювань.

6.9.1. Антиретровірусна терапія є етіотропною терапією ВІЛ-інфекції, що проводиться довічно. Її призначення та контроль ефективності та безпеки здійснюється Центром з профілактики та боротьби зі СНІД суб'єкта Російської Федерації. Цю функцію можуть здійснювати ФГУН, на основі яких функціонують федеральний та окружні центри з профілактики та боротьби зі СНІД; ФГУ Республіканська клінічна інфекційна лікарня (м. Санкт-Петербург), а також ЛПО під методичним керівництвом Центру СНІДу.

6.9.2. Для оцінки ефективності та безпеки APT у рамках диспансерного спостереження проводяться регулярні дослідження вірусного навантаження, рівня CD4 лімфоцитів, клінічні та біохімічні дослідження крові, інструментальні та клінічні дослідження. Основним критерієм ефективності APT є зниження вірусного навантаження до невизначеного рівня.

6.9.3. Ефективна (з досягненням невизначеного рівня вірусного навантаження) антиретровірусна терапія є у тому числі і профілактичним заходом, що знижує небезпеку пацієнта як джерела інфекції.

6.10. При виявленні інфікованих ВІЛ, які перебувають на стаціонарному лікуванні, слід забезпечити проведення консультації лікаря-інфекціоніста Центру СНІД, лабораторних досліджень, необхідних для уточнення стадії захворювання та вирішення питання про призначення антиретровірусної терапії.

6.11. З метою підвищення ефективності диспансерного спостереження та формування прихильності до антиретровірусної терапії повинен використовуватися мультипрофесійний підхід із залученням лікаря, медичної сестри, вузьких медичних фахівців, психологів, соціальних працівників, підготовлених консультантів з числа ВІЛ-інфікованих. Формування прихильності пацієнтів до диспансерного спостереження здійснюється на основі технології консультування в рамках пацієнт-центрованого підходу.

VII. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за ВІЛ-інфекцією

7.1. Епідеміологічний нагляд за ВІЛ-інфекцією - це система постійного динамічного та багатоаспектного стеження за динамікою та структурою захворюваності (інфікованості) даної інфекційної хворобою, що виникає в людській популяції у зв'язку з особливістю патогенного агента (біологічний фактор), що викликав інфекційний процес, та поведінковими характеристиками людей.

7.2. Метою державного санітарно-епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією є оцінка епідеміологічної ситуації, тенденцій розвитку епідемічного процесу; спостереження за охопленням населення профілактикою, диспансерним наглядом, лікуванням та підтримкою при ВІЛ-інфекції, ефективністю заходів, що проводяться для прийняття управлінських рішень та розробкою адекватних санітарно-протиепідемічних (профілактичних) заходів, спрямованих на зниження захворюваності на ВІЛ-інфекцію; попередження формування групових захворювань ВІЛ-інфекцією, важких форм та летальних наслідків.

7.3. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за ВІЛ-інфекцією проводиться органами, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

7.4. Виявлення, облік та реєстрація хворих на ВІЛ-інфекцію та обстеження на ВІЛ проводиться відповідно до встановлених вимог.

7.4.1. Кожен випадок захворювання на ВІЛ-інфекцію (позитивний результат дослідження в імуноблоті) підлягає реєстрації та обліку за місцем виявлення у ЛПО незалежно від відомчої належності та форм власності. Облік за місцем проживання пацієнта ведеться для організації диспансерного спостереження та лікування.

7.4.2. Інформація про позитивний результат дослідження крові на ВІЛ в імунному блотингу з референс-лабораторії передається до скринінгової лабораторії та/або ЛПО, що направила матеріал на дослідження, а також до територіальних органів, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, Федеральний науково-методичний центр боротьбі зі СНІДом. При виявленні ВІЛ-інфекції в іногородніх жителів Російської Федерації інформація передається до територіального центру з профілактики та боротьби зі СНІДом за місцем постійної реєстрації пацієнта.

7.4.3. При отриманні позитивного результату дослідження на ВІЛ у донора крові, органів та тканин інформація з референс-лабораторії передається протягом 24 годин по телефону до закладів служби крові (станції переливання крові, відділення переливання крові) та до територіальних органів, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд. .

7.4.4. Позачергове повідомлення про кожен випадок зараження ВІЛ у лікувально-профілактичних організаціях або підозри на нього передається органам, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд за суб'єктом Російської Федерації, до Федерального органу, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд у Російській Федерації та Федеральний науково-методичний центр та боротьбі зі СНІД.

По завершенню епідрозслідування Акт епідеміологічного розслідування прямує до Федерального органу, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд у Російській Федерації, та Федеральний науково-методичний центр з профілактики та боротьби зі СНІД.

7.4.5. ЛПО, що змінила або уточнила діагноз, подає вторинне донесення на хворого на ВІЛ-інфекцію до Федерального науково-методичного центру з профілактики та боротьби зі СНІД та територіального центру з профілактики та боротьби зі СНІД за місцем постійної реєстрації пацієнта, вказавши зміну його встановлення у разі:

Встановлення причин зараження ВІЛ-інфікованого,

Встановлення діагнозу СНІД,

Встановлення смерті ВІЛ-інфікованого або хворого на СНІД,

Зміни місця проживання пацієнта,

Зняття діагнозу ВІЛ-інфекції,

Висновок про наявність або відсутність ВІЛ-інфекції у дитини, народженої ВІЛ-інфікованою матір'ю.

7.5. ЛПО, що мають лабораторії, що проводять дослідження на ВІЛ, незалежно від організаційно-правових форм, форм власності та відомчої належності, у тому числі ФГУН, на базі яких функціонують федеральний та окружні центри з профілактики та боротьби зі СНІД, ФГУ "Республіканська клінічна інфекційна лікарня" представляють відомості про результати дослідження крові на антитіла до ВІЛ (місячна форма N4 федерального державного статистичного спостереження) центру з профілактики та боротьби зі СНІД суб'єкта Російської Федерації, біля якого проводиться тестування на ВІЛ.

7.6. Органи, що здійснюють санітарно-епідеміологічний нагляд за суб'єктами Російської Федерації, органи управління охороною здоров'я суб'єктів Російської Федерації забезпечують проведення моніторингу та оцінку ефективності заходів щодо профілактики та лікування ВІЛ-інфекції у суб'єкті Російської Федерації відповідно до затверджених індикаторів, та направляють результати моніторингу до Федерального органу, що здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд відповідно до встановлених вимог.

7.7. Надання відомостей про діагноз ВІЛ-інфекції без згоди громадянина або його законного представника допускається у випадках, передбачених законодавством України:

З метою обстеження та лікування громадянина, не здатного через свій стан висловити свою волю;

При загрозі поширення інфекційних захворювань, масових отруєнь та уражень;

За запитом органів дізнання та слідства, прокурора та суду у зв'язку з проведенням розслідування або судовим розглядом;

За запитом військових комісаріатів чи військово-медичної служби;

У разі надання допомоги неповнолітньому віком до 18 років для інформування його батьків або законних представників;

За наявності підстав, що дозволяють вважати, що шкода здоров'ю громадянина заподіяно внаслідок протиправних дій.

За письмовою згодою громадянина або його законного представника допускається передача відомостей, що становлять лікарську таємницю, іншим громадянам, у тому числі посадовим особам, на користь обстеження та лікування пацієнта, для проведення наукових досліджень, публікації в науковій літературі, використання цих відомостей у навчальному процесі та в інших цілях

VIII. Санітарно-протиепідемічні (профілактичні) заходи при ВІЛ-інфекції

Профілактика ВІЛ-інфекції має проводитися комплексно щодо джерел вірусу, механізмів, шляхів та факторів передачі, а також сприйнятливого населення, включаючи осіб із вразливих груп населення.

8.1. Заходи в епідемічних осередках ВІЛ-інфекції

8.1.1. Заходи щодо джерела ВІЛ-інфекції

Щодо виявленого джерела ВІЛ-інфекції застосовуються заходи, що знижують ймовірність передачі вірусу:

8.1.1.1. Своєчасне виявлення та встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції.

8.1.1.2. Специфічна терапія антиретровірусними препаратами за призначенням лікаря (у тому числі профілактична хіміотерапія у вагітних) знижує вірусне навантаження у ВІЛ-інфікованого та зменшує ризик передачі ВІЛ-інфекції.

8.1.1.3. Напрямок на обстеження та лікування ІПСШ інфікованого ВІЛ зменшує ризик передачі статевим шляхом.

8.1.1.4. Напрямок споживачів ін'єкційних наркотиків на лікування наркотичної залежності знижує активність джерела передачі вірусу при використанні наркотиків.

8.1.1.5. Заборона на в'їзд та депортація ВІЛ-інфікованих іноземних громадян у порядку, встановленому законодавством України, скорочує кількість джерел інфекції на території країни.

8.1.2. Заходи щодо механізмів, шляхів та факторів передачі

8.1.2.1. Проведення дезінфекції та стерилізація медичного інструментарію та обладнання в медичних установах, а також обладнання та інструментарію у перукарнях, косметологічних салонах, салонах, що здійснюють пірсинг та татуаж, застосування одноразового інструментарію.

8.1.2.2. Забезпечення та контроль за безпекою практик медичних маніпуляцій та використанням бар'єрних методів захисту.

8.1.2.3. Обстеження донорів крові та будь-яких інших донорських матеріалів на наявність антитіл до ВІЛ при кожній здачі донорського матеріалу, карантинізація препаратів крові та вибраковування інфікованого донорського матеріалу. Довічне усунення ВІЛ-інфікованих та позитивних в ІФА при референс-дослідженні від здачі крові, плазми, органів та тканин.

8.1.2.4. Проведення епідеміологічного розслідування під час ВІЛ-інфекції.

8.1.2.5. Консультування/навчання населення – як сприйнятливого контингенту, так і джерел інфекції – безпечній або менш небезпечній поведінці.

8.1.2.6. Профілактична робота з уразливими групами населення (ПІН, КСР, ЧСЧ та ін.).

8.1.2.7. Запобігання контакту дитини з біологічними рідинами матері поєднується з призначенням АРВ препаратів і досягається:

Під час пологів при плановому проведенні кесаревого розтину у ВІЛ-інфікованих жінок;

Після пологів шляхом заміни грудного вигодовування дитини на ВІЛ-інфіковану матір на штучне.

8.1.2.8. За бажанням інфікованої ВІЛ жінки їй може бути надано допомогу з профілактики небажаної вагітності.

8.1.3. Заходи щодо сприйнятливого контингенту

8.1.3.1. Контактними особами при ВІЛ-інфекції вважаються особи, які мали змогу інфікуватися виходячи з відомих механізмів, шляхів та факторів передачі збудника інфекції. Встановлення максимально повного кола осіб, які мали контакти з ВІЛ-інфікованим, дозволяє інформувати про методи та засоби захисту від зараження ВІЛ у ході дотестового консультування та обстеження на ВІЛ-інфекцію.

8.1.3.2. Навчання безпечної поведінкиу плані зараження ВІЛ-інфекцією є основним заходом профілактики ВІЛ-інфекції серед контактних осіб та населення.

8.1.3.3. Проведення превентивної хіміопрофілактики. Для екстреної профілактики захворювання особам, які зазнали ризику зараження ВІЛ-інфекцією, призначають антиретровірусні препарати, у тому числі: новонародженим ВІЛ-інфікованих матерів, медпрацівникам та іншим особам, які постраждали при наданні допомоги ВІЛ-інфікованим особам, громадянам, щодо яких вони мають контакту, що спричинило ризик інфікування ВІЛ.

8.2. Профілактика внутрішньолікарняного інфікування ВІЛ

8.2.1. Основою профілактики внутрішньолікарняного інфікування ВІЛ-інфекцією є дотримання протиепідемічного режиму у лікувально-профілактичних закладах відповідно до встановлених вимог (САНПІН 2.1.3.2630-10 "Санітарно-епідеміологічні вимоги до організацій, що здійснюють медичну діяльність", зареєстрованого в Мін'юсті Росії 9 серпня 2010 N18094). Профілактичні заходи проводяться виходячи з положення, що кожен пацієнт розцінюється як потенційне джерело гемоконтактних інфекцій (гепатит В, С, ВІЛ та інших).

8.2.2. Контроль та оцінка стану протиепідемічного режиму у ЛПО проводиться органами, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

8.2.2.1. З метою профілактики внутрішньолікарняної передачі ВІЛ-інфекції необхідно забезпечити:

8.2.2.1.1. Дотримання встановлених вимог до дезінфекції, передстерилізаційного очищення, стерилізації виробів медичного призначення, а також до збирання, знезараження, тимчасового зберігання та транспортування медичних відходів, що утворюються в ЛПЗ.

8.2.2.1.2. Оснащення необхідним медичним та санітарно-технічним обладнанням, сучасним атравматичним медичним інструментарієм, засобами дезінфекції, стерилізації та індивідуального захисту (спеціальний одяг, рукавички тощо) відповідно до нормативно-методичних документів. Вироби одноразового застосування після використання при маніпуляціях у пацієнтів підлягають знезараженню/знешкодженню, їхнє повторне використання забороняється.

8.2.2.1.3. При підозрі на випадок внутрішньолікарняного зараження ВІЛ-інфекцією у ЛПО проводиться комплекс профілактичних та протиепідемічних заходів:

8.2.2.1.4. Позапланове санітарно-епідеміологічне розслідування проводиться з метою виявлення джерела, факторів передачі, встановлення кола контактних осіб, як серед персоналу, так і серед пацієнтів, які перебували в рівних умовах з урахуванням ризику можливого інфікування, та реалізації комплексу профілактичних та протиепідемічних заходів щодо попередження ЛПО.

8.3. Профілактика професійного інфікування ВІЛ

З метою профілактики професійного зараження ВІЛ-інфекцією проводиться:

8.3.1. Комплекс заходів щодо профілактики аварійних ситуацій під час виконання різних видів робіт.

8.3.2 Облік випадків отримання при виконанні професійних обов'язків травм, мікротравм персоналом ЛПО, інших організацій, аварійних ситуацій із попаданням крові та біологічних рідин на шкіру та слизові оболонки.

8.3.3. У разі виникнення аварійної ситуації на робочому місці медичний працівник зобов'язаний негайно провести комплекс заходів щодо запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією.

8.3.3.1. Події медичного працівника при аварійній ситуації:

У разі порізів і уколів негайно зняти рукавички, вимити руки з милом під проточною водою, обробити руки 70% спиртом, змастити ранку 5% спиртовим розчином йоду;

При попаданні крові або інших біологічних рідин на шкірні покриви це місце обробляють 70% спиртом, обмивають водою з милом і повторно обробляють 70% спиртом;

При попаданні крові та інших біологічних рідин пацієнта на слизову оболонку очей, носа та рота: ротову порожнину промити великою кількістю води та прополоскати 70% розчином етилового спирту, слизову оболонку носа та очі рясно промивають водою (не терти);

При попаданні крові та інших біологічних рідин пацієнта на халат, одяг: зняти робочий одяг і занурити в дезінфікуючий розчин або бікс (бак) для автоклавування;

Якнайшвидше розпочати прийом антиретровірусних препаратів з метою постконтактної профілактики зараження ВІЛ.

8.3.3.2. Необхідно в можливо стислі термінипісля контакту обстежити на ВІЛ та вірусні гепатити В і С особу, яка може бути потенційним джерелом зараження та контактувала з ним особа. Обстеження на ВІЛ потенційного джерела ВІЛ-інфекції та особи, що контактувала, проводять методом експрес-тестування на антитіла до ВІЛ після аварійної ситуації з обов'язковим направленням зразка з тієї ж порції крові для стандартного тестування на ВІЛ в ІФА. Зразки плазми (або сироватки) крові людини, що є потенційним джерелом зараження, та контактної особи, передають для зберігання протягом 12 місяців до центру СНІД суб'єкта Російської Федерації.

Постраждалого та особу, яка може бути потенційним джерелом зараження, необхідно опитати про носійство вірусних гепатитів, ІПСШ, запальних захворювань сечостатевої сфери, інших захворювань, провести консультування щодо менш ризикованої поведінки. Якщо джерело інфіковане ВІЛ, з'ясовують, чи він отримував антиретровірусну терапію. Якщо постраждала – жінка, необхідно провести тест на вагітність та з'ясувати, чи не годує вона грудьми дитини. За відсутності уточнюючих даних постконтактну профілактику починають негайно, з появою додаткової інформаціїсхема коригується.

8.3.3.3. Проведення постконтактної профілактики зараження ВІЛ антиретровірусними препаратами:

8.3.3.3.1. Прийом антиретровірусних препаратів має бути розпочато протягом перших двох годин після аварії, але не пізніше 72 годин.

8.3.3.3.2. Стандартна схема постконтактної профілактики зараження ВІЛ - лопінавір/ритонавір + зидовудін/ламівудін. За відсутності даних препаратів для початку хіміопрофілактики можуть використовуватись будь-які інші антиретровірусні препарати; якщо неможливо відразу призначити повноцінну схему ВААРТ, починається прийом одного або двох наявних препаратів. Використання невірапіну та абакавіру можливе лише за відсутності інших препаратів. Якщо єдиним з наявних препаратів є невірапін, повинна бути призначена лише одна доза препарату - 0,2 г (повторний прийом неприпустимий), потім при надходженні інших препаратів призначається повноцінна хіміопрофілактика. Якщо хіміопрофілактика розпочато з використанням абакавіру, слід якнайшвидше провести дослідження на реакцію гіперчутливості до нього або провести заміну абакавіру на інший НДТ.

8.3.3.3.3. Оформлення аварійної ситуації проводиться відповідно до встановлених вимог:

Співробітники ЛПО повинні негайно повідомляти про кожен аварійний випадок керівника підрозділу, його заступника або вищестоящого керівника;

Травми, отримані медпрацівниками, повинні враховуватися в кожному ЛПО та актуватися як нещасний випадок на виробництві зі складанням Акту про нещасний випадок на виробництві;

Слід заповнити Журнал реєстрації нещасних випадків на виробництві;

Необхідно провести епідрозслідування причини травми та встановити зв'язок причини травми з виконанням медпрацівником службових обов'язків;

8.3.3.3.4. Всі ЛПО повинні бути забезпечені або мати при необхідності доступ до експрес-тестів на ВІЛ та антиретровірусних препаратів. Запас антиретровірусних препаратів повинен зберігатися в будь-якому ЛПО на вибір органів управління охороною здоров'я суб'єктів Російської Федерації, але з таким розрахунком, щоб обстеження та лікування могло бути організовано протягом 2 годин після аварійної ситуації. В уповноваженому ЛПО має бути визначений спеціаліст, відповідальний за зберігання антиретровірусних препаратів, місце їх зберігання з доступом, у тому числі у нічний час та вихідні дні.

8.4. Профілактика інфікування ВІЛ при переливанні донорської крові та її компонентів, пересадці органів та тканин та при штучному заплідненні

8.4.1. Профілактика посттрансфузійного інфікування ВІЛ, інфікування ВІЛ при пересадці органів та тканин та при штучному заплідненні включає заходи щодо забезпечення безпеки при заборі, заготівлі, зберіганні донорської крові та її компонентів, органів та тканин, а також при використанні донорських матеріалів.

8.4.2. Заготівля донорської крові та її компонентів, органів та тканин.

8.4.2.1. Донори крові, компонентів крові, органів та тканин (у тому числі сперми) допускаються до взяття донорського матеріалу після вивчення документів та результатів медичного обстеження, що підтверджують можливість донорства та його безпеку для медичного застосування.

8.4.2.2. При проведенні заходів щодо пропаганди донорства плазми слід проводити роз'яснення про необхідність повторного обстеження донора через 6 місяців після донації.

8.4.2.3. Безпека донорської крові, її компонентів, донорських органів та тканин підтверджується негативними результатами лабораторного дослідження зразків крові донорів, взятих під час кожного забору донорського матеріалу, на наявність збудників гемотрансмісивних інфекцій, у тому числі ВІЛ, з використанням імунологічних та молекулярно-біологічних методів.

8.4.2.4. Відбір зразків донорської крові для визначення маркерів гемотрансмісивних інфекцій проводиться під час процедури донації крові та компонентів крові безпосередньо із системи з кров'ю (без порушення цілісності системи) або спеціального контейнера-супутника для проб, що є у складі цієї системи, у вакуумвмісні (вакуумоутворюючі) одноразові пробірки , що відповідають застосовуваним методикам досліджень При заборі органів та тканин (у тому числі сперми) відбір зразків крові донорів для визначення маркерів гемотрансмісивних інфекцій проводиться паралельно до процедури забору донорського матеріалу (при кожній здачі донорського матеріалу).

8.4.2.5. При дослідженні зразка крові донора проводиться одночасне визначення наявності антитіл до ВІЛ-1, 2 та антигену ВІЛ р24. Перше імунологічне дослідження (ІФА) проводиться у поодинокій постановці. При отриманні позитивного результату аналізу відповідне дослідження (ІФА) повторюється двічі з використанням реагентів, що застосовуються за першої постановки. У разі отримання хоча б одного позитивного результату при повторному тестуванні на маркери ВІЛ, донорський матеріал утилізують, зразок направляють на референс-дослідження.

8.4.2.6. Забороняється для повторного аналізу сіркопозитивних зразків крові використовувати тест-системи з меншою чутливістю та специфічністю, а також тест-системи або методи нижчого покоління, ніж використовувалися у первинному аналізі.

8.4.2.7. Молекулярно-біологічні дослідження (ПЛР, NAT) проводяться додатково до обов'язкових імунологічних досліджень (ІФА) на маркери гемотрансмісивних інфекцій відповідно до вимог нормативної документації та мають допоміжне значення.

8.4.2.8. Перше молекулярно-біологічне дослідження проводиться у поодинокій постановці. При отриманні позитивного результату аналізу відповідне дослідження повторюється двічі з допомогою реагентів, застосовуваних при першій постановці. У разі отримання хоч би одного позитивного результату при повторному тестуванні зразок донорської крові визнається позитивним, донорський матеріал утилізують.

8.4.2.9. Установи охорони здоров'я, що заготовляють донорську кров та її компоненти, зобов'язані розвивати систему належної виробничої практики, яка гарантує якість, ефективність та безпеку компонентів крові, включаючи застосування сучасних методів виявлення маркерів ВІЛ-1, 2 та вірусних гепатитів та участь у системі зовнішнього контролю якості.

8.4.2.10. Донорську кров та її компоненти передають до медичних закладів для трансфузій лише після повторного (не менш ніж через 6 місяців) обстеження донора на наявність маркерів вірусів ВІЛ-1, 2 та інших гемотрансмісивних інфекцій для виключення можливості не виявлення інфікування у період серонегативного вікна (карантин) . Карантинізація свіжозамороженої плазми здійснюється на термін не менше 180 діб з моменту заморожування при температурі нижче мінус 25 С. Після закінчення терміну карантинізації свіжозамороженої плазми проводиться повторне обстеження стану здоров'я донора та лабораторне дослідження крові донора з метою виключення наявності в ній.

8.4.2.11. Компоненти крові з малим терміном придатності (до 1 місяця) повинні забирати від кадрових (повторних) донорів та використовувати у період терміну придатності. Їхня безпека повинна додатково підтверджуватись ПЛР та іншими методами NAT-технології. Як об'єкт дослідження в цьому випадку використовується плазма крові (сироватка) від тієї ж і наступної донації.

8.4.2.12. Як додатковий захід, що підвищує вірусну безпеку крові та її компонентів, не замінюючи їх, допускається застосування методів інактивації патогенних біологічних агентів.

8.4.2.13. Не відповідні вимогам безпеки або невикористані донорська кров та її компоненти ізолюються та піддаються утилізації, що включає знезараження дезинфікуючими розчинами або застосування фізичних методів дезінфекції за допомогою обладнання, дозволеного для цих цілей у встановленому порядку, а також видалення відходів, що утворилися.

8.4.2.14. Дані про донорів крові та її компонентів, процедури та операції, що виконуються на етапах заготівлі, переробки, зберігання донорської крові та її компонентів, а також про результати дослідження донорської крові та її компонентів реєструються на паперовому та (або) електронному носіях. Реєстраційні дані зберігаються протягом 30 років і мають бути доступні контролю з боку регуляторних органів.

8.4.3. При отриманні організацією донорства крові та її компонентів інформації про можливе зараження реципієнта гемотрансмісивними інфекціями необхідно встановити донора (донорів), від якого могло статися зараження, та вжити заходів для запобігання використанню донорської крові або її компонентів, отриманих від цього донора (донорів).

8.4.3.1. У разі отримання інформації про можливе зараження реципієнта гемотрансмісивними інфекціями проводиться аналіз попередніх випадків донації за період не менше 12 місяців, що передують останній донації, повторно аналізується документація, а організація, що здійснює переробку крові (плазми), оцінює необхідність відкликання виготовлених продуктів крові, враховуючи вид захворювання, інтервал часу між донацією та дослідженням крові та характеристику продукту.

8.4.4. При виробництві препаратів крові безпека донорської крові відповідно до загальними принципамипідтверджується негативними результатами лабораторного дослідження зразків крові донорів, взятих під час кожного забору донорського матеріалу, на наявність збудників гемотрансмісивних інфекцій, зокрема ВІЛ, з використанням імунологічних та молекулярно-біологічних методів.

8.4.4.1. Додатково при переробці плазми для одержання препаратів крові необхідно досліджувати плазму, об'єднану в технологічне завантаження, на наявність збудників гемотрансмісивних інфекцій.

8.4.4.2. На всіх етапах виробництва повинні бути забезпечені заходи щодо простежування донації плазми крові, включених у котлове завантаження, відходи виробництва (утилізовані або передані на інші виробництва) та готовий лікарський засіб.

8.4.4.3. Вся забракована при вхідному контролі плазма для фракціонування підлягає обов'язкової утилізації.

8.4.5. Проведення переливань донорської крові та її компонентів, пересадки органів та тканин та штучного запліднення.

8.4.5.1. Забороняється переливання донорської крові та її компонентів, пересадка органів та тканин та штучне запліднення від донорів, які не обстежені на наявність збудників гемотрансмісивних інфекцій, у тому числі ВІЛ, з використанням імунологічних та молекулярно-біологічних методів.

8.4.5.2. Лікар, який призначає гемотрансфузії продуктів крові, повинен роз'яснити хворому чи його родичам існування потенційного ризику передачі вірусних інфекцій, включаючи ВІЛ при гемотрансфузії.

8.4.5.3. Усі маніпуляції щодо введення гемотрансфузійних середовищ та препаратів крові повинні проводити відповідно до інструкцій із застосування та інших нормативних документів.

8.4.5.4. Забороняється введення гемотрансфузійних середовищ та препаратів із крові людини з однієї упаковки більш ніж одного пацієнта.

8.4.6. У разі переливання донорської крові, її компонентів, пересадки донорських органів та тканин від інфікованого ВІЛ донора негайно (але не пізніше 72 годин після переливання/пересадки) необхідно провести постконтактну хіміопрофілактику зараження ВІЛ антиретровірусними препаратами.

8.5. Профілактика вертикальної передачі ВІЛ-інфекції

8.5.1. Виявлення ВІЛ-інфекції у вагітної жінки є показанням для проведення профілактики передачі ВІЛ від матері дитині.

8.5.2. Зараження дитини від ВІЛ-інфікованої матері можливе під час вагітності, особливо на пізніх термінах(після 30 тижнів), під час пологів та при грудному вигодовуванні.

8.5.3. Імовірність передачі ВІЛ від матері дитині без проведення профілактичних заходів становить 20 – 40%.

8.5.4. Застосування превентивних медичних втручань дозволяє знизити ризик інфікування дитини від матері до 1 – 2% навіть на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції.

8.5.5. Максимальна ефективність профілактичних заходів, спрямованих на запобігання передачі ВІЛ-інфекції від матері дитині, досягається зниженням вірусного навантаження в крові матері до невизначеного рівня (під час вагітності та пологів) та запобіганням контакту дитини з біологічними рідинами матері (під час та після пологів – кров, вагінальне відділення, грудне молоко).

8.5.6. Для зниження кількості вірусу в крові вагітної необхідно провести консультування та призначити антиретровірусні препарати.

8.5.7. З метою запобігання контакту крові та інших тканин матері та дитини необхідно:

8.5.7.1. Проводити розродження при вірусному навантаженні у матері понад 1.000 копій РНК ВІЛ/мл плазми, або, якщо вона невідома, шляхом планового кесаревого розтину: після досягнення 38-го тижня вагітності, до початку родової діяльності та виливу навколоплідних вод. При природних пологахскоротити безводний період до 4-6 годин.

8.5.7.2. Мотивувати інфіковану ВІЛ жінку на відмову від грудного вигодовування новонародженого та прикладання до грудей.

8.5.8. Медикаментозна профілактика передачі ВІЛ-інфекції від матері дитині (хіміопрофілактика) полягає у призначенні антиретровірусних препаратів матері та дитині. Антиретровірусні препарати (АРВП) призначаються жінці з 26-28 тижня вагітності (якщо у жінки немає показань для призначення постійної антиретровірусної терапії), під час пологів та дитині після народження.

8.5.8. 1. Показання до призначення АРВП у жінки та дитини:

наявність ВІЛ-інфекції у вагітної;

Позитивний результат тестування на антитіла до ВІЛ у вагітних, у тому числі з використанням експрес-тестів;

Епідеміологічні показання у вагітної (при негативному результаті обстеження на ВІЛ та наявності ризику зараження ВІЛ протягом останніх 12 тижнів).

8.5.8.2. Для профілактики передачі ВІЛ від матері дитині під час вагітності та пологів призначається схема з трьох антиретровірусних препаратів: 2 нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази + 1 ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази або 1 бустований інгібітор протеази. У процесі хіміопрофілактики антиретровірусними препаратами здійснюється комплексний контроль ефективності та безпеки терапії за стандартною схемою.

8.5.8.3. Хіміопрофілактика призначається всім дітям інфікованих ВІЛ матерів з перших годин життя, але не пізніше 72 годин після народження або з моменту останнього вигодовування материнським молоком (за умови його наступного скасування). Вибір схеми антиретровірусної профілактики у дитини визначається повнотою проведення та якістю хіміопрофілактики у матері під час вагітності, схема включає 1 або 3 препарати.

8.6. Профілактика ВІЛ-інфекції в організаціях побутового обслуговування

8.6.1. Профілактика ВІЛ-інфекції в організаціях побутового обслуговування (перукарських, манікюрних, педикюрних, косметологічних салонах, кабінетах та ін.), незалежно від відомчої належності та форм власності, забезпечується відповідно до вимог СанПіН 2.1.2. 2631-10 "Санітарно-епідеміологічні вимоги до розміщення, влаштування, обладнання, утримання та режиму роботи організацій комунально-побутового призначення, що надають перукарні та косметичні послуги", зареєстрованого Міністерством юстиції Російської Федерації 06.07.2010, реєстраційний номер 17

8.6.2. Організація та проведення виробничого контролю покладається на керівника організації.

IX. Гігієнічне виховання населення

9.1. Гігієнічне виховання є одним з основних методів профілактики ВІЛ-інфекції. Жоден захід окремо не може запобігти або зупинити епідемію ВІЛ-інфекції у регіоні. Повинна проводитися комплексна, адресна програма профілактики, лікування та догляду для різних груп населення.

9.2. Гігієнічне виховання населення включає: надання населенню детальної інформаціїпро ВІЛ-інфекцію, заходи неспецифічної профілактики ВІЛ-інфекції, основні симптоми захворювання, важливість своєчасного виявлення хворих осіб, необхідністю взяття їх на диспансерний облік та інших заходів з використанням засобів масової інформації, листівок, плакатів, бюлетенів, проведенням індивідуальної роботи, спрямованої на формування поведінки, менш небезпечної щодо зараження ВІЛ.

9.3. Навчання населення має включати висвітлення всіх підходів безпечної та менш небезпечної поведінки щодо зараження ВІЛ-інфекцією: безпеки сексуальної поведінки, безпеки парентеральних втручань, професійної безпеки.

9.4. Профілактичну роботу серед населення проводять органи та установи Росспоживнагляду за суб'єктами Російської Федерації, органи та установи охорони здоров'я, у тому числі: центри з профілактики та боротьби зі СНІД, наркологічні диспансери та наркологічні реабілітаційні центри, шкірно-венерологічні диспансери, жіночі консультації та перинатальні центри медичної профілактики, центри здоров'я, роботодавці, неурядові та інші організації під методичним керівництвом СНІДу.

9.5. ЛПО, незалежно від відомчого підпорядкування, повинні мати у доступному для хворих та відвідувачів місці наочну агітацію щодо попередження зараження ВІЛ, попередження споживання наркотиків, інформацію про діяльність медичних установ та громадських організацій, які надають допомогу інфікованим ВІЛ людям, які вживають психоактивні речовини, особам, які надають сексуальне послуги за плату, жертвам насильства та номери телефонів довіри.

9.6. Навчальні програми освітніх установ (муніципальні освітній заклад, вищі навчальні заклади, середні спеціальні навчальні заклади, установи початкової професійної підготовки, професійні училища) повинні включати питання профілактики ВІЛ-інфекції.

9.7. Необхідно забезпечити впровадження профілактичних програм із ВІЛ-інфекції на робочому місці.

9.8. Необхідно забезпечити впровадження профілактичних програм із ВІЛ-інфекції серед груп населення з високим ризиком зараження ВІЛ (споживачі ін'єкційних наркотиків, чоловіки, які мають сексуальні контакти з чоловіками, працівники комерційного сексу).

Варіант 1:Екстрена профілактика парентеральних вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції (Додаток 12 до СанПіН 2.1.3.2630-10)

Щоб уникнути зараження парентеральними вірусними гепатитами, ВІЛ-інфекцією слід дотримуватися правил роботи з колючим та ріжучим інструментарієм.
У разі порізів і уколів негайно обробити і зняти рукавички, видавити кров з ранки, вимити руки з милом під проточною водою, обробити руки 70% спиртом, змастити ранку 5% розчином йоду.
При попаданні крові або інших біологічних рідин на шкірні покриви це місце обробляють 70% спиртом, обмивають водою з милом і повторно обробляють 70% спиртом.
Якщо кров потрапила на слизові оболонки очей, їх одразу промивають водою або 1%-м розчином борної кислоти; при попаданні на слизову оболонку носа – обробляють 1%-м розчином протарголу; на слизову оболонку рота - полоскати 70%-м розчином спирту або 0,05%-м розчином марганцевокислого калію або 1%-м розчином борної кислоти.
Слизові оболонки носа, губ, кон'юнктиви обробляють розчином марганцевокислого калію в розведенні 1:10000 (розчин готується ex tempore).
З метою екстреної профілактики ВІЛ-інфекції призначаються азидотимідин протягом 1 місяця. Поєднання азидотимідину (ретровір) та ламівудину (елівір) посилює антиретровірусну активність та долає формування резистентних штамів.
При високому ризику зараження ВІЛ-інфекцією (глибокий поріз, попадання видимої кровіна пошкоджену шкіру та слизові від пацієнтів, інфікованих ВІЛ) для призначення хіміопрофілактики слід звертатися до територіальних Центр боротьби та профілактики СНІД.
Особи, які зазнали загрози зараження на ВІЛ-інфекцію, перебувають під наглядом лікаря-інфекціоніста протягом 1 року з обов'язковим обстеженням на наявність маркера ВІЛ-інфекції.
Персоналу, у якого стався контакт із матеріалом, інфікованим вірусом гепатиту B, вводиться одночасно специфічний імуноглобулін (не пізніше 48 год.) та вакцина проти гепатиту B у різні ділянки тіла за схемою 0 – 1 – 2 – 6 міс. з наступним контролем за маркерами гепатиту (не раніше 3 – 4 міс. після введення імуноглобуліну).
Якщо контакт стався у раніше вакцинованого медпрацівника, доцільно визначити рівень анти-HBs у сироватці крові. За наявності концентрації антитіл у титрі 10 МО/л і вище вакцинопрофілактика не проводиться, за відсутності антитіл – доцільно одночасне введення 1 дози імуноглобуліну та бустерної дози вакцини.

Варіант 2:Дії медичного працівника за аварійної ситуації (Постанова Головного державного санітарного лікаря РФ від 11.01.2011 № 1 «Про затвердження СП 3.1.5.2826-10 «Профілактика ВІЛ-інфекції»).

У разі порізів і уколів негайно зняти рукавички, вимити руки з милом під проточною водою, обробити руки 70% спиртом, змастити ранку 5% спиртовим розчином йоду;
- при попаданні крові або інших біологічних рідин на шкірні покриви це місце обробляють 70% спиртом, обмивають водою з милом і повторно обробляють 70% спиртом;
- при попаданні крові та інших біологічних рідин пацієнта на слизову оболонку очей, носа та рота: ротову порожнину промити великою кількістю води та прополоскати 70% розчином етилового спирту, слизову оболонку носа та очі рясно промивають водою (не терти);
- при попаданні крові та інших біологічних рідин пацієнта на халат, одяг: зняти робочий одяг і занурити в дезінфікуючий розчин або бікс (бак) для автоклавування;
- якнайшвидше розпочати прийом антиретровірусних препаратів з метою постконтактної профілактики зараження ВІЛ.

Необхідно в можливо короткі терміни після контакту обстежити на ВІЛ і вірусні гепатити B і C особа, яка може бути потенційним джерелом зараження, і особа, що контактувала з ним. Обстеження на ВІЛ потенційного джерела ВІЛ-інфекції та особи, що контактувала, проводять методом експрес-тестування на антитіла до ВІЛ після аварійної ситуації з обов'язковим направленням зразка з тієї ж порції крові для стандартного тестування на ВІЛ в ІФА. Зразки плазми (або сироватки) крові людини, що є потенційним джерелом зараження, та контактної особи передають для зберігання протягом 12 місяців до центру СНІД суб'єкта Російської Федерації.
Постраждалого та особу, яка може бути потенційним джерелом зараження, необхідно опитати про носійство вірусних гепатитів, ІПСШ, запальних захворювань сечостатевої сфери, інших захворювань, провести консультування щодо менш ризикованої поведінки. Якщо джерело інфіковане ВІЛ, з'ясовують, чи він отримував антиретровірусну терапію. Якщо постраждала – жінка, необхідно провести тест на вагітність та з'ясувати, чи не годує вона грудьми дитини. За відсутності уточнюючих даних постконтактну профілактику починають негайно, у разі появи додаткової інформації схема коригується.

Проведення постконтактної профілактики зараження ВІЛ антиретровірусними препаратами:
Прийом антиретровірусних препаратів має бути розпочато протягом перших двох годин після аварії, але не пізніше 72 годин.
Стандартна схема постконтактної профілактики зараження ВІЛ - лопінавір/ритонавір + зидовудін/ламівудін. За відсутності даних препаратів для початку хіміопрофілактики можуть використовуватись будь-які інші антиретровірусні препарати; якщо неможливо відразу призначити повноцінну схему ВААРТ, починається прийом одного або двох наявних препаратів.
Використання невірапіну та абакавіру можливе лише за відсутності інших препаратів. Якщо єдиним з наявних препаратів є невірапін, повинна бути призначена лише одна доза препарату - 0,2 г (повторний прийом неприпустимий), потім при надходженні інших препаратів призначається повноцінна хіміопрофілактика. Якщо хіміопрофілактика розпочато з використанням абакавіру, слід якнайшвидше провести дослідження на реакцію гіперчутливості до нього або провести заміну абакавіру на інший НДТ.

Оформлення аварійної ситуації проводиться відповідно до встановлених вимог:
- співробітники ЛПО повинні негайно повідомляти про кожен аварійний випадок керівника підрозділу, його заступника або вищестоящого керівника;
- травми, отримані медпрацівниками, повинні враховуватися в кожному ЛПО та актуватися як нещасний випадок на виробництві зі складанням Акту про нещасний випадок на виробництві;
- слід заповнити Журнал реєстрації нещасних випадків на виробництві;
- необхідно провести епідрозслідування причини травми та встановити зв'язок причини травми з виконанням медпрацівником службових обов'язків.

Всі ЛПО повинні бути забезпечені або мати при необхідності доступ до експрес-тестів на ВІЛ та антиретровірусних препаратів. Запас антиретровірусних препаратів повинен зберігатися в будь-якому ЛПО на вибір органів управління охороною здоров'я суб'єктів Російської Федерації, але з таким розрахунком, щоб обстеження та лікування могло бути організовано протягом 2 годин після аварійної ситуації.
В уповноваженому ЛПО має бути визначений фахівець, відповідальний за зберігання антиретровірусних препаратів, місце їх зберігання з доступом у тому числі у нічний час та вихідні дні.

Послідовність обробки стоматологічних інструментів Використані стоматологічні інструменти та матеріали зазнають знезараження після прийому кожного пацієнта. Якщо інструменти та матеріали є одноразовими, необхідно забезпечити безпеку їхньої утилізації. Перш ніж ватяні тампони, пластмасові слиновідсмоктувачі тощо будуть відправлені на міське сміттєзвалище, їх слід дезінфікувати, зануривши на одну годину в 1% розчин хлораміну, або в 6% розчин перекису водню, або в 3% розчин хлорного вапна, або на 30 хв розчин інкрасепту. Наконечники бормашин, пустир, повітряних і водних пістолетів, ультразвукових приладів для зняття зубних відкладень після кожного пацієнта дворазово обробляються 70° спиртом і в кінці зміни піддаються обробці 3% хлораміном протягом 60 хв або розчином інкрасепт протягом 30 хв. Інструментарій, що стикався зі слизовою оболонкою пацієнта та забруднений біологічними рідинами (стоматологічні ручні інструменти, скла, дзеркала, бори) і рукавички відразу після використання піддаються дезінфекції, потім проходять передстерилізаційну обробку та стерилізацію. Дезінфекція здійснюється шляхом повного занурення використаних інструментів на 30 хв у ємність з розчином інкрасепта (також може бути використаний 3% хлорамін протягом 60 хв або 6% розчин перекису водню протягом 60 хв, або 2% розчин вірконсу протягом 10 хв, або розчин сайдексу протягом 15 хв, або 0,1% розчин хлорсепту протягом 60 хв). Дезінфекційний розчин використовується шестиразово, після чого змінюється. Далі інструменти проходять передстерилізаційну обробку: інструменти занурюють в іншу ємність з розчином інкрасепта при t = 20-45 °, де миють кожен інструмент йорж протягом 15 с; промивають інструменти проточною водою; обполіскують дистильованою водою; перевіряють якість очищення: від крові - азапіранова пробою (при позитивній пробі повторюють всю передстерилізаційну обробку); від лугу - фенолфталеїновою пробою (при позитивній пробі повторюють пп. 2 та 3); інструменти протирають сухими рушниками або висушують гарячим повітрям до зникнення вологи. Вироби зі скла, металів, силіконової гуми стерилізують без упаковки (у відкритих ємностях) або в упаковці з паперу сухожаровим способом (сухим гарячим повітрям). Режим стерилізації: 60 хв при t = 180 °. Поліри, робочі частини приладів видалення зубних відкладень і бори обробляють як і, як інструменти. Стоматологічні дзеркала піддають дезінфекції, потім передстерилізаційній обробці (пп. 2, 3 і 4), після чого стерилізують скляними кульками при високій температурі: зберігають у чашках Петрі. Гумові рукавички, ватяні тампони, вироби з полімерів, текстилю, латексу стерилізують у біксах методом автоклавування у двох режимах: при t=120° тиску 1 атм. протягом 45 хв або при t = 132 °, тиску 2 атм. протягом 30 хв. Термін збереження стерильності інструментів у герметичній упаковці (у біксі, у пакеті з крафт-паперу) становить три доби, після розтину бікса матеріал у ньому вважається стерильним протягом робочого дня. Особливості організації прийому пацієнтів із підвищеним ризиком інфекції.

Розчин етилового спирту 70% – 50,0

Спиртовий розчин йоду 5% - 10,0

Стерильні ватяні кульки в герметичній упаковці

Події медичного працівника за аварійної ситуації.

У кожному лікувально-профілактичному закладі має бути розроблений Алгоритм дії медичного персоналу при аварійній ситуації та на підставі:

Санітарно-епідеміологічні правила СП 3.1.5. 2826-10 "Профілактика ВІЛ-інфекції"

Інформаційного листа від 01.11.2010р. «Порядок проведення постконтактної профілактики зараження ВІЛ – інфекцією у лікувально – профілактичних установах Удмуртської республіки».

Профілактичні заходи при попаданні інфекційно небезпечних біологічних інфікованих ВІЛ рідин на шкіру та слизові оболонки, а також при уколах та порізах:

Відповідно до пункту 8.3.3.1. СП 3.1.5. 2826-10:

У разі порізів та уколів негайно:

Зняти рукавички,

Вимити руки з милом під проточною водою,

Обробити руки 70% спиртом,

Змастити ранку 5%-м спиртовим розчином йоду;

У разі потрапляння крові або інших біологічних рідин на шкірні покриви:

Це місце обробляють 70%-м спиртом,

Обмивають водою з милом і повторно обробляють 70% спиртом;

При попаданні крові та інших біологічних рідин пацієнта на слизову оболонку очей, носа та рота:

Ротову порожнину промити великою кількістю води

Прополоскати 70% розчином етилового спирту,

Слизову оболонку носа та очі рясно промивають водою (не терти);

При попаданні крові та інших біологічних рідин пацієнта на халат, одяг:

Зняти робочий одяг і занурити в дезінфікуючий розчин або бікс (бак) для автоклавування;

Примітка:

Якнайшвидше розпочати прийом антиретровірусних препаратів з метою постконтактної профілактики зараження ВІЛ.

Обстеження постраждалого медпрацівника після аварійної ситуації.

Відповідно до пункту 8.3.3.2. СП 3.1.5. 2826-10 необхідно в можливо короткі терміни після контакту обстежити на ВІЛ та вірусні гепатити В і С особа, яка може бути потенційним джерелом зараження та контактувала з ним особа. Обстеження на ВІЛ потенційного джерела ВІЛ-інфекції та особи, що контактувала, проводять методом експрес-тестування на антитіла до ВІЛ після аварійної ситуації з обов'язковим направленням зразка з тієї ж порції крові для стандартного тестування на ВІЛ в ІФА. Зразки плазми (або сироватки) крові людини, яка є потенційним джерелом зараження, та контактної особи, передають для зберігання протягом 12 місяців до БУЗ УР "УРЦ СНІД та ІЗ".

Постраждалого та особу, яка може бути потенційним джерелом зараження, необхідно опитати про носійство вірусних гепатитів, ІПСШ, запальних захворювань сечостатевої сфери, інших захворювань, провести консультування щодо менш ризикованої поведінки. Якщо джерело інфіковане ВІЛ, з'ясовують, чи він отримував антиретровірусну терапію. Якщо постраждала – жінка, необхідно провести тест на вагітність та з'ясувати, чи не годує вона грудьми дитини. За відсутності уточнюючих даних постконтактну профілактику починають негайно, у разі появи додаткової інформації схема коригується.

Проведення постконтактної профілактики зараження ВІЛ антиретровірусними препаратами, відповідно до СП 3.1.5. 2826-10:

Пункт 8.3.3.3:Рішення про проведення постконтактної профілактики зараження ВІЛ-інфекцією приймає лікар, відповідальний за ведення пацієнтів із ВІЛ-інфекцією у ЛПЗ, де сталася аварійна ситуація. У вихідні, святкові дні та в нічну зміну черговий лікар відділення, де сталася аварійна ситуація, з подальшим направленням постраждалого співробітника на консультацію до БУЗ УР "УРЦ СНІД та ІЗ" до лікаря-інфекціоніста для корекції АРВТ.

Пункт 8.3.3.3.1:Прийом антиретровірусних препаратів має бути розпочато протягом перших двох годин після аварії, але не пізніше 72 годин.

У кожному ЛПЗ має бути визначений наказом головного лікаря спеціаліст відповідальний за зберігання АРВП, має бути визначено місце зберігання АРВП із забезпеченням їх доступності цілодобово, у тому числі у нічний час та вихідні дні.

Пункт 8.3.3.3.2:Стандартна схема постконтактної профілактики зараження ВІЛ - лопінавір/ритонавір + зидовудін/ламівудін. За відсутності даних препаратів для початку хіміопрофілактики можуть використовуватись будь-які інші антиретровірусні препарати; якщо неможливо відразу призначити повноцінну схему ВААРТ, починається прийом одного або двох наявних препаратів. Використання невірапіну та абакавіру можливе лише за відсутності інших препаратів. Якщо єдиним з наявних препаратів є невірапін, повинна бути призначена лише одна доза препарату - 0,2 г (повторний прийом неприпустимий), потім при надходженні інших препаратів призначається повноцінна хіміопрофілактика. Якщо хіміопрофілактика розпочато з використанням абакавіру, слід якнайшвидше провести дослідження на реакцію гіперчутливості до нього або провести заміну абакавіру на інший НДТ.

Оформлення аварійної ситуації проводиться відповідно до встановлених вимог відповідно до СП 3.1.5. 2826-10:

Пункт 8.3.3.3.3:

1. співробітники ЛПУ повинні негайно повідомляти про кожен аварійний випадок керівника підрозділу, його заступника або вищестоящого керівника;

2. травми, отримані медпрацівниками, і що спричинили за собою хоча б 1 день непрацездатності або переведення на іншу роботу повинні враховуватися в кожному ЛПЗ та актуватися як нещасний випадок на виробництві зі складанням Акту про нещасний випадок на виробництві (у 3-х примірниках), на на підставі постанови Мінпраці РФ від 24.10.2002 №73 "Про затвердження форм документів, необхідних для розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, та положення про особливості розслідування нещасних випадків на виробництві в окремих галузях та організаціях"

3. слід заповнити Журнал реєстрації нещасних випадків на виробництві;

4. необхідно провести епідрозслідування причини травми та встановити зв'язок причини травми з виконанням медпрацівником службових обов'язків;

5. всі інші аварійні ситуації фіксуються в «Журналі реєстрації аварійних ситуацій ЛПЗ» з оформленням Акту про аварійну ситуацію в 2-х примірниках.

Пункт 8.3.3.3.4:

Всі ЛПЗ повинні бути забезпечені або мати при необхідності доступ до експрес-тестів на ВІЛ та антиретровірусних препаратів. Запас антиретровірусних препаратів повинен зберігатись у будь-якому ЛПЗ з таким розрахунком, щоб обстеження та лікування могло бути організовано протягом 2 годин після аварійної ситуації. У ЛПЗ має бути визначений спеціаліст, відповідальний за зберігання антиретровірусних препаратів, місце їх зберігання з доступом, у тому числі, у нічний час та вихідні дні.

Пункт 5.6:

Огляд на ВІЛ-інфекцію потерпілого медпрацівника проводиться з обов'язковим до- та післятестовим консультуванням з питань профілактики ВІЛ-інфекції.

Пункт 5.7:

Консультування має проводитися навченим спеціалістом (бажано лікарем-інфекціоністом, лікарем-епідеміологом або психологом) та включати основні положення, що стосуються тестування на ВІЛ, можливі наслідки тестування, визначення наявності або відсутності індивідуальних факторів ризику, оцінку інформованості, що оглядається з питань профілактики ВІЛ-інфекції інформації про шляхи передачі ВІЛ та засоби захисту від зараження ВІЛ, видів допомоги доступних для інфікованого ВІЛ.

Пункт 5.8:

Під час проведення дотестового консультування необхідно заповнити форму поінформованої згоди на проведення огляду на ВІЛ-інфекцію у двох примірниках, одна форма видається на руки обстежуваному, інша зберігається у ЛПЗ.

Спостереження за контактуючими, які одержують хіміопрофілактику зараження ВІЛ.

Медичний працівник або особа, яка постраждала при аварійній ситуації після епізоду аварійного контакту з джерелом зараження, має спостерігатися протягом 12 місяців у лікаря-інфекціоніста БУЗ УР «УРЦ СНІД та ІЗ» або лікаря-інфекціоніста за місцем роботи (місця мед.обслуговування) з контрольними термінами повторного тестування на ВІЛ, ВГС, ВГВ у 3, 6 та 12 місяців після контакту.

Для виявлення небажаних явищ, пов'язаних із прийомом препаратів, проводять лабораторне обстеження: загальний аналізкрові, біохімічний аналізкрові (о. білірубін, АЛТ, АСТ, амілаза/ліпаза). Рекомендована кратність обстеження: через 2 тижні, потім через 4 тижні від початку хіміопрофілактики.

Необхідно забезпечити психологічну підтримку і, при необхідності, направити інфекціоніста БУЗ УР «УРЦ СНІД та ІЗ», який контактував на консультацію до психолога/психотерапевта за його запитом.

Запобіжні заходи.

• 1. Усі маніпуляції, у яких може статися забруднення рук кров'ю, сироваткою чи іншими біологічними рідинами, проводити у гумових рукавичках.
• 2. При виконанні маніпуляцій медичний працівник повинен бути одягнений у халат, шапочку, змінне взуття, входить до якого за межі маніпуляційних кабінетів забороняється.
• 3. Медичні працівники, які мають рани на руках, ексудативні ураження шкіри або мокнучий дерматит, на час захворювання усуваються від догляду за пацієнтами та контакту з предметами для догляду за ними. При необхідності виконання роботи усі пошкодження повинні бути закриті напальчниками, лейкопластирем.
• 4. При загрозі розбризкування крові або сироватки слід застосовувати засоби захисту очей та обличчя, захисну маску, окуляри, захисні щитки.
• 5. Розбирання, миття, ополіскування медичного інструментарію, піпеток, лабораторного посуду, приладів або апаратів, що стикалися з кров'ю або сироваткою, треба проводити після попередньої дезінфекції (знезараження) і лише у гумових рукавичках.
• 6. Усі маніпуляції з ВІЛ-інфікованим пацієнтом необхідно виконувати у присутності другого спеціаліста, який у разі аварійної ситуації може допомогти потерпілому, а також продовжить виконання маніпуляції.
• 7. Медичний працівник повинен ставитися до крові та інших біологічних рідин організму як до потенційно зараженого матеріалу.

На випадок виникнення аварійної ситуації згідно з наказом МОЗ РБ №235/862-ОД від 06.09.2010р. «Про організацію профілактики професійного зараження ВІЛ-інфекцією у медичних працівників» у процедурному кабінеті є аптечка анти-СНІД з докладним алгоритмом дій м/сестри при аварійній ситуації.

Склад аптечки для надання екстреної допомоги:

1. 70% спирт

2. 5% розчин йоду

Перев'язувальний матеріал - стерильні серветки, бинт, лейкопластир, напальчник

Наважка калію перманганату* - 0,05 гр.

500 мл дистильованої води

Ємність для розведення розчину

7. очні піпетки у футлярі.

До аварійних ситуацій відносяться:

Порушення цілісності шкірних покривів (проколи, порізи, подряпини) медичним інструментарієм чи обладнанням;

Попадання крові, її компонентів або інших біологічних рідин пацієнта на слизові оболонки очей, носа, ротової порожнини працівника, що надає медичну допомогу;

Нанесення укушених ран медичному персоналу (укуси хворих під час нападу на персонал та ін.);

Розриви та проколи рукавичок;

попадання крові або іншої біологічної рідини пацієнта на відкриті частини тіла медичного персоналу;

Порушення цілісності одягу (особистого, спеціального) та засобів індивідуального захисту та забруднення їх кров'ю та іншими біологічними рідинами;

Розбризкування крові та її компонентів, інших біологічних рідин, у тому числі і під час проведення центрифугування.

Потерпілому медичному працівнику негайно провести первинну обробку місця ушкодження відповідно до характеру аварії (див. таблицю).

	Тип аварії	Ступінь ризику зараження	Проведені профілактичні заходи
	укол або поріз	висока - при глибокому пошкодженні тканин, що супроводжується кровотечею (голка, скальпель та ін.).
	укол чи поріз, укус	помірна – при неглибокому пошкодженні тканин з «крапельним» відділенням крові (голка, скальпель та ін.)	Зняти рукавички та скинути їх у ємність з дезінфікуючим розчином; -видавити з ранки кров; - Вимити руки з милом; -обробити ранку 5% розчином йоду. Не терти!
	при попаданні біоматеріалу на шкіру	мінімальна (за відсутності порушення цілісності шкірного покриву)	обробити шкіру 70% розчином спирту, обмити проточною водою з милом і повторно знезаразити 70% розчином спирту, тампони, серветки скинути на дезінфекцію. Не терти!
	при попаданні біоматеріалу на слизові оболонки очей, порожнини рота, носа.	мінімальна (за відсутності порушення цілісності слизової оболонки)	при попаданні біоматеріалу на слизові оболонки очей і рота промити під проточною водою або промити розчином калію перманганату у воді у співвідношенні 1:10000, рот і горло прополоскати 0,05% розчином калію перманганату або 70% спиртом. Чи не терти!
	при попаданні біоматеріалу на халат, одяг	Відсутня (за відсутності порушення цілісності слизових та шкірних покривів)	зняти халат і занурити в дезрозчин
	при попаданні інфікованого матеріалу на об'єкти зовнішнього середовища	відсутній	При попаданні інфікованого матеріалу на підлогу, стіни, меблі, обладнання забруднені місця заливають дезінфікуючим розчином (концентрація та експозиція відповідно до інструкції, що додається), потім протирають ганчіркою, змоченою в дезінфікуючому розчині, використану ганчір'я скидають у ємність з дезрозчином
	при попаданні на взуття	відсутній	Обробити дворазовим протиранням різними тампонами, рясно змоченими дезрозчином; дезрозчин змити водою.

При пошкодженні шкірних покривів (поріз, укол):

· негайно зняти рукавички та завантажити їх у дезінфікуючий розчин;

· Дати стекти крові;

· Вимити руки під проточною водою;

· Обробити 70 ° спиртом;

· Змастити 5% розчином йоду;

· Заклеїти поріз пластиром.

При попаданні біологічного матеріалу на шкірні покриви:

· Обробити 70 ° спиртом,

· ретельно вимити з милом,

· Повторно обробити шкіру 70 ° спиртом.

При попаданні біологічного матеріалу на слизову оболонку:

· Промити водою.

При попаданні біоматеріалу на слизову оболонку носа:

· Промити водою.

При попаданні біологічного матеріалу в ротову порожнину:

· Прополоскати водою і потім прополоскати 70 ° спиртом.

При попаданні біологічного матеріалу на халат, ЗІЗ (екран, окуляри):

· зняти забруднений одяг і завантажити в дезінфікуючий розчин або помістити в бікс для автоклавування

· Взуття обробляють дворазовим протиранням ганчіркою, змоченою в розчині одного з дезінфікуючих засобів.

У разі потрапляння інфікованого матеріалу на підлогу, стіни, меблі, обладнання та інші навколишні предмети:

· Залити забруднене місце будь-яким дезінфікуючим розчином з експозицією за режимом вірусних гепатитів.

Співробітник, що потрапив в епідзначну аварійну ситуацію, негайно повідомляє про факт, аварійну ситуацію керівнику підрозділу. На кожен випадок складається «Акт про нещасний випадок на виробництві» та заповнюється «Журнал реєстрації нещасних випадків на виробництві». В акті фіксується дата, місце, комісія у складі трьох осіб, П.І.Б., завідувач відділення (черговий лікар), старша медична сестра, спеціаліст з охорони праці, П.І.Б. осіб, які постраждали під час аварій, посада, стаж роботи за спеціальністю, локалізація та характер пошкодження, час травми, докладний описситуації: П.І.Б. пацієнта, з кров'ю якого стався контакт, і навіть проведені заходи: метод обробки шкірних покривів, слизових оболонок. Докладно описують ситуацію, використання засобів індивідуального захисту, дотримання правил техніки безпеки. Акт засвідчується підписами із зазначенням посад та прізвищ.

Журнал реєстрації медичних аварій (профілактика ВІЛ-інфекції)

Якнайшвидше проводиться експрес тестування пацієнта та співробітника на наявність антитіл до ВІЛ та вірусних парентеральних гепатитів. Потім зразки сироваток відправляються до СНІДу-лабораторії. Протягом 72 годин з моменту виникнення АС звернутися за консультацією до спеціаліста епідеміологічного профілю Центру або філії обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД та інфекційними захворюваннями, маючи при собі дані паспорта, страхового полісу та СНІЛСу.

З метою екстреної профілактики ВІЛ-інфекції призначаються азидотимідин (ретровір) протягом 1 місяця.

Особи, які зазнали загрози зараження ВІЛ-інфекцією, перебувають під наглядом лікаря-інфекціоніста протягом 1 року з обов'язковим обстеженням на наявність ВІЛ-інфекції (через 3, 6 та 12 місяців).