На АЕС "Фламанвіль" стався вибух. За попередніми даними, постраждали п'ятеро людей. Як стверджують представники влади, загрози викиду радіоактивних речовинні.
За інформацією видання Ouest France, вибух прогримів близько 10:00 за місцевим часом (12:00 за київським часом) у машинному відділенні електростанції. Як повідомив представник префекта Олів'є Марміон, внаслідок інциденту п'ятеро людей отримали легке отруєння, але тяжко поранених немає. На місці працюють екстрені служби.
За даними префектури, загрози витоку радіоактивних речовин немає, тому режим надзвичайної ситуації не вводився. З метою обережності роботу першого енергоблоку призупинено. Після аварії на АЕС "Фукусіма" в Японії багато країн почали скорочувати атомну енергетику, і Франція опинилася серед них. За останні роки 20 із 58 атомних реакторів у країні були закриті.
Autorité de Sûreté Nucléaire (ASN) - орган, що відповідає за безпеку атомної енергетики, - заявляє, що необхідно ретельно обстежити всі реактори щодо їх безпеки. У Франції все частіше звучать сумніви щодо безпеки такого джерела енергії, а також щодо якості деяких компонентів АЕС, вироблених як на території Франції, так і в Японії, яка сумно відома своїми аваріями та подальшими радіоактивними витоками.
Основа електрогенерації у Франції
АЕС французького постачальника електроенергії EDF генерують до 75% обсягу електроенергії, необхідного Франції. АЕС розміщено у 19 пунктах по всій країні. Оскільки останнім часом АЕС проходили перевірки та закривалися, це призвело до падіння генерації до мінімальних рівнів з 1998 р. – всього 26,6 ТВт у вересні, за даними оператора французьких електромереж Reseau de transport dʻelectricite.А оскільки дедалі більше АЕС закриватиметься з часом, то прогнозується, що EDF скорочуватиме обсяг електроенергії в 2017 р. до 390 ТВт-400 ТВт. Для порівняння, у період з 2005 по 2015 роки. середній обсяг електрики за рік становив 417 ТВт. Незважаючи на те, що в 2009 р. він впав до 390 ТВт, останнє десятиліттясередній обсяг був вищим за 400 ТВт. А оскільки EDF прогнозує скорочення генерації, це призвело до зростання цін у IV кварталі 2016 р. та I кварталі 2017 р. та на 2017 р. на €1,70/МВт, €1,65/МВт та €1,20/ МВт відповідно. Щоб компенсувати нестачу енергії, Франція нарощує використання вугілля та інших горючих копалин, а також імпорт електроенергії.
Сумнівні матеріали та документація
В основі атомної кризи у Франції є дві проблеми. Одна пов'язана із вмістом вуглецю в сталевих деталях, які були виготовлені французькою компанією AREVA SA, яка є світовим виробником атомних реакторів. Друга проблема стосується підроблених, фальсифікованих та неповних звітів про контроль якості самих компонентів.Надлишковий рівень вуглецю може зробити компоненти крихкішими під високим тиском. Спочатку цю проблему було виявлено якраз на АЕС "Фламанвіль" ще в 2014 р. Проте потім виявилося, що ця проблема існує в багатьох компонентах, які планувалося використовувати для будівництва інших проектів.
Провели перевірки, у зв'язку з чим АЕС були тимчасово закриті. У результаті перевірок виявлено інші недоліки. У результаті під час перевірки з'ясувалося, що з 2015 р. випускалися головки парогенераторів з підвищеним вмістом вуглецю, що могло призвести до зниженої якості. Ці голівки застосовувалися на 18 реакторах.
Наслідки відчуваються у всьому світі
Трейдери та аналітики енергетичного ринку попереджають, що Франції необхідно підготуватися до тривалого ремонту, беручи до уваги застарілу атомну інфраструктуру і той факт, що в ході перевірок виявляється дедалі більше дефектів. У середньому реактор у Франції зараз старший за 30 років, а обладнання необхідно оновлювати частіше.А посилення вимог у сфері безпеки означатиме той факт, що постачання компонентів затримуватиметься, особливо після того, як ASN запровадила додаткові перевірки. Проте Франція, як і Німеччина, ще до цих проблем почала задаватися питанням про те, наскільки безпечною є атомна енергетика, особливо після аварії на АЕС "Фукусіма".
З 2011 р., коли сталася катастрофа в Японії, деякі представники влади висловлювали ідею про необхідність зменшити залежність від атомної енергетики до 50%. Однак багато консерваторів, як і раніше, розглядають атомну енергетику як ключовий фактор національної політики в галузі захисту навколишнього середовища та економіки, оскільки Франція є лідером в атомній енергетиці.
Державна компанія EDF веде будівництво та обслуговування АЕС у всьому світі. На сьогоднішній день компанія бере участь у проектах у таких країнах, як Китай, Фінляндія, Бельгія та Великобританія. Логічно припустити, що оскільки проблемні компоненти, вироблені компаніями Le Creusot та JCFC, використовувалися у проектах інших країнах світу, аналогічні проблеми можуть поширитися і поза Франції.
Безпека під питанням
Незважаючи на виявлені проблеми з якістю компонентів, EDF продовжує наполягати на тому, що немає ризику, оскільки рівень безпеки дуже високий. Проте питання до якості продукції Le Creusot, яка опинилася у центрі проблеми, продовжують з'являтися.При докладнішому вивченні виникають нові проблеми, а кількість порушень, виявлених у компонентах, зростає. Адже багато компонентів вже встановлені на АЕС. При цьому загальне числопорушень за період перевірок зросла з 33 до 83. Лише на одній АЕС "Фламанвіль" кількість порушень зросла з 2 до 20 за час перевірок.
Тестування та криза
Шон Берні, спеціаліст з атомної енергетики в Greenpeace Germany, зазначає: "Атомна промисловість у Франції зараз переживає кризу, причиною якої стали тести на вміст вуглецю. При цьому 11 реакторів було поставлено японським компаніям, і згодом вони були закриті на час розслідування регулятора ".Експерт зазначає, що подібні тести не проводилися в Японії, тому ні влада, ні люди, які проживають в безпосередній близькості від реакторів, не знають про небезпеку АЕС. Японія, за його словами, може зобов'язати компанії провести аналогічне тестування на АЕС. Насамперед йдеться про реактори "Сендай-2" та "Іката-3", які є єдиними працюючими в Японії.
У світі налічується понад 400 діючих атомних електростанцій. Вони розташовані на території Японії, Франції, США, Південної Кореї, України та інших країн. Яка з цих АЕС є найпотужнішою і де знаходиться найбільша і найпотужніша атомна електростанція у світі – це питання цікавить багатьох. Постараємось на нього відповісти.
Касівадзакі-Каріва посідає перше місце у рейтингу найбільших електростанцій світу. Вона перебуває у Японії біля префектури Ниигата. Її будівництво почалося 1977 року, через вісім років станція була готова.
Електростанція Касівадзакі-Каріва складається із семи реакторів. Її потужність дорівнює 8212 МВт. Ця цифра робить її найпотужнішою та найбільшою АЕС у світі.
2007 року трапилася позаштатна ситуація. Через землетрус було зупинено роботу АЕС. Сталося зараження радіацією та загоряння. Через два роки реактори знову було запущено, але не в повному обсязі. Керівництво планує повернути на роботу всі реактори до 2019 року.
Фукусіма
Електростанція складалася з двох частин під назвою Фукусіма-1 та Фукусіма-2. Вони були недалеко один від одного, тому через великі ризики довелося закрити обидва об'єкти.
Фукусіма – 1 знаходиться на території однойменної префектури біля міста Окума у Японії. Її будівництво розпочалося в середині 60-х. Електростанція була запущена у 1971 році. Через 40 років роботу цього величезного підприємства було зупинено. Через сильний цунамі та землетрус було пошкоджено охолоджувальне обладнання реакторів. Керівництво оголосило про надзвичайну ситуацію, оскільки рівень радіації було перевищено.
Фукусіма – 2 розташована біля міста Нарах. Вона була здана в експлуатацію у 1982 році. Через аварію Фукусіма – 2 також не працює.
До 2011 року атомна електростанція Фукусіма вважалася найпотужнішою у світі. Але через сильний землетрус деякі реактори розплавилися, і електростанція перестала функціонувати.
На даний момент заборонено наближатися до електростанції ближче ніж на 10 км. Ця територія названа зоною евакуації.
Атомна електростанція, яка знаходиться в Південній Кореїна березі Японського моря. Усі АЕС будуються біля великих водойм, тому що реактором необхідне охолодження. Вони одержують його від води.
Ця велика АЕС була введена в експлуатацію у 1978 році. Енергетична міць становить 6862 МВт, її забезпечують сім працюючих реакторів
Електростанція Корі постійно зростає та оновлюється. Наразі триває будівництво двох додаткових об'єктів, які дозволять збільшити потужність АЕС.
Ця електростанція розташована на території Канади, в районі Онтаріо, у місті Брюс Каунті. Поруч знаходиться озеро Гурон.
АЕС Брюс вважається фаворитом серед усіх АЕС Північної Америки, так як її потужність дорівнює 6232 МВт. У штатному режимі працюють вісім атомних реакторів.
Перший реактор був збудований у 1978 році, решта були сконструйовані протягом наступних вісімнадцяти років.
У 90-ті роки робота двох реакторів була заморожена через неполадки. Їхнє оновлення тривало протягом кількох років. На початку століття модернізовані реактори було запущено.
АЕС Брюс посідає друге місце за потужністю у світі після Касівадзакі-Каріва.
Запорізька АЕС
Це головна діюча АЕС України. Вона знаходиться у місті під назвою Енергодар у Запорізькій області. Іноді її називають АЕС «Енергодар».
Запорізька АЕС – найбільша атомна станція в Європі, до її складу входять шість реакторів, сумарна потужність яких дорівнює 6000 МВт.
1984 року стартував запуск першого блоку. Після цього щороку відкривалися нові реактори, аж до 1987 року.
1989 року було ухвалено рішення про запуск п'ятого енергоблоку. Потім модернізація АЕС тимчасово припинилася, оскільки запроваджено мораторій для будівництва атомних реакторів. У 1995 році цей закон був скасований і був зданий в експлуатацію шостий блок АЕС.
АЕС Ханул (Ульчин)
Місце розташування – місто Кенсан-Пукто у Південній Кореї. Потужність АЕС дорівнює 5881 МВт.Це найбільша АЕС у Південній Кореї.
Урочистий запуск АЕС відбувся 1988 року. Тоді її назвали Ульчин, на честь однойменного району. Але у 2013 році змінила своє ім'я на Ханул.
Сьогодні там успішно функціонує шість блоків. У 2018 році заплановано старт ще двох реакторів, будівництво яких триває вже довгі п'ять років.
Ханул – восьма АЕС держави Південна Корея. І якщо скласти перелік країн-лідерів за кількістю активних атомних реакторів, то Південна Корея, безперечно, увійшла б у цей список, посівши п'яте місце.
Інша гордість атомної промисловості Південної Кореї – АЕС Ханбіт. Її міць дорівнює 5875 МВт. Ханбіт всього на шість одиниць поступається своїй старшій корейській сестрі, АЕС Ханул.
АЕС Ханбіт знаходиться у місті Йонван, тому часто її називають АЕС Йонван.
У штатному режимі працюють шість реакторів водноводяного типу PWR. Запуск реакторів йшов з 1988 по 2002 рік.
Гравелін – найбільша АЕС у Франції. Її показники потужності рівні 5706 МВт.
АЕС знаходиться в мальовничому місці, на березі Північного моря, неподалік населеного пунктуДюнкерк. До складу АЕС входять шість енергетичних блоків, які були збудовані протягом 11 років, у період з 1974 по 1984 роки.
На АЕС Гравелін щодня працює 1600 тисяч людей, забезпечуючи свою країну енергією.
Франція стоїть на другому місці у світі за кількістю АЕС, пальма першості знаходиться у руках США.
Пало-Верде
Це найпотужніша АЕС у США. Слід зазначити, що це єдина станція у світі, розташована далеко від водойм. Якщо подивитися на карту, ми з подивом виявимо, що Пало Верде – це АЕС у пустелі. Вона охолоджується за допомогою стічних вод мегаполісів, що розташовані по сусідству.
Пало-Верде почала функціонувати у 1988 році. Три реактори забезпечують загальну потужність 4174 ВМт.
Атомні електростанціїрозташовані у всьому світі. Вони не тільки забезпечують мегаполіси енергією, а й несуть загрозу. Найпотужніша і найбільша атомна електростанція знаходиться в Японії.
"Ми всі зобов'язані жертвам Чорнобиля вийти з атомної енергетики",- заявив заступник директора політичного відділу Грінпіс Німеччини Тобіас Мюнхмайєр на міжнародній конференції «Чорнобиль +30», яка відбулася у Мінську 24 квітня.
- Будівництво АЕС – це політичні амбіції, а потім енергетика. Якщо країна має доступ до таких технологій – це є зброєю державного шантажуще одна гучна заява прозвучала на конференції від професора Олексія Яблокова.
Сьогодні країни ЄС переходять на відновлювані джерела енергії, використовуючи в технологіях енергію вітру та сонця. Не можна сказати, що цей сектор займає чільне місце в отриманні електрики, але вже сьогодні міжнародні експерти вбачають у цьому майбутній розвиток енергетики країн ЄС.
У 2014 році виробництво вітрової електроенергії у всьому світі досягло 694 ТВт-год/рік, сонячної – 185, а атомної – 165. Частка ядерної енергетики скоротилася на 10,8%.
Станом на 1 січня 2016 року у всьому світі працює 398 реакторів. З 2000 року було закрито 40 енергоблоків. У 28 країнах ЄС з 1988 року їхня кількість скоротилася на 25 відсотків (128 реакторів), повідомив у своїй доповіді старший науковий співробітник Королівського інституту міжнародних відносин (Лондон). Ентоні Фрогатт. Головними ядерними державами, як і раніше, залишаються США та Франція.
У Франції зараз працює 58 реакторів, але ядерна промисловість перебуває на порозі банкрутства, оскільки були передбачені витрати виробництва атомної енергії. Наразі уряд обговорює перехід до відновлюваної енергетики, собівартість якої знижується. Поки не зовсім зрозуміло, як це відбуватиметься, але до 2025 року планується скоротити кількість реакторів, що діють, на 25% відсотків, - розповів директор паризького офісу неурядової організації World Information Service Energy Ів Маріньяк.
До речі, у США на 1 липня 2015 року працювало 99 реакторів, проте близько 15 років вони не будували атомних станцій. Сьогодні Сполучені штати ведуть будівництво 5 енергоблоків.
Усього ж на 1 квітня 2016 року у світі зводиться 64 реактори, 16 – з них у Європі та 22 – у Китаї.
До початку 1950-х років. Для країни був характерний вугільний баланс: частка вугілля в сукупному споживанні первинної енергії сягала 80%1. Після Другої світової війни через зростання попиту на енергію в умовах прискорення економічного розвиткута скороченням видобутку вугілля відзначалося зростання використання нафти та нафтопродуктів. В результаті, на початку 1970-х років. частку нафти припадало близько 70% споживання первинної енергії у країні.
Після енергетичних криз 1970-х років. відзначалося зростання частки електроенергії та газу у споживанні первинної енергії, при цьому значення нафти суттєво скоротилося. Останніми роками спостерігається збільшення ролі поновлюваних джерел енергії (див. таблицю 1).
Близько 30% національного споживання енергії припадає на транспорт (за останні 40 років воно зросло майже вдвічі і досягло у 2014 р. 48,8 млн т нафтового еквівалента), 28% – на житловий сектор. Обсяги споживання енергії промисловістю у 1973-2014 роках. скоротилися майже в 1,7 рази, насамперед за рахунок спаду у чорній металургії (див. таблицю 2).
На початку 1970-х років. Основними джерелами енергії для промисловості служили нафту і вугілля, сьогодні вона споживає переважно газ та електрику 3 (по 30% сукупного споживання енергії індустріальним сектором). Частка вугілля, нафти та енергії з відновлюваних джерел (не включаючи електроенергію) становить відповідно 18, 8 та 6%.2 Нафта залишається основним джерелом енергії для транспорту, при цьому питома вага біопалива становить 6%3. Споживання нафти житловим та третинним секторами з 1980 р. скорочується на користь газу та електрики; швидкими темпами зростає споживання енергії з відновлюваних джерел. Сільське господарствовикористовує переважно нафтопродукти (74% сукупного споживання енергії у 2014 р.); на газ та енергію з відновлюваних джерел припадає відповідно 7 та 3%.
Загалом, споживання енергії на душу населення у Франції становить 3,84 млн т. нафтового еквівалента на рік, що істотно нижче за середній показник країн ОЕСР (4,2 млн т), але вище за середньосвітовий показник (1,9 млн т).
Держава переймається підтриманням рівня енергетичної незалежності країни, під яким розуміється співвідношення між виробництвом первинної енергії та її споживанням у поточному році.
З таблиці 3 видно, що Франція повністю забезпечує себе електроенергією та відновлюваною енергією. За іншими видами первинної енергії рівень енергетичної незалежності країни прагне нуля, що пов'язано з дуже низькими показниками запасів та видобутку відповідних енергоносіїв. 4 Енергоємність економіки становить 120,6 кг нафтового еквівалента на 1 тис євро ВВП, що дещо вище, ніж у країнах зони євро в середньому (117,5 кг) 6 .
Провідні французькі компанії, що працюють у сфері енергетики – Total, EDF, GDF Suez (з 24 квітня 2015 р. Engie), Areva.
Total – одна з найбільших нафтогазових компаній світу, що входить до трійки світових лідерів з виробництва зрідженого природного газу (ЗПГ) та присутня на всіх етапах його виробництва та збуту.
EDF – найбільший виробник електроенергії у Франції (623,3 TВт/год у 2014 р.), провідний оператор атомних електростанцій у світі. Потужність електростанцій компанії становить 136,2 ГВт (на 31 грудня 2014 р.), у тому числі атомних, тепло- та гідроелектростанцій – 72,9, 35 та 28,3 ГВт відповідно. Капітал EDF був відкритий 21 листопада 2005 р., в даний час частка держави становить 84,49% (на 1.05.2015).7 В останні роки компанія диверсифікує виробництво енергії, а також прагне розширення використання відновлюваних джерел енергії.
GDF Suez утворена в 2008 р. в результаті злиття Gaz de France та Suez. Компанія діє в основному в газовій галузі, електроенергетиці та енергетичних послугах. В останні роки вона розширює присутність на швидко зростаючих ринках та диверсифікує свою діяльність, розвиваючись в електроенергетиці та енергетичних послугах. Також вона прагне збільшення власного видобутку газу з метою стабілізації поставок та пом'якшення коливання цін, розвиває інфраструктуру (зокрема, будує газопроводи) та розширює діяльність у сегменті зрідженого природного газу (найбільш динамічному у газовій галузі). Державі належить 33,2% капіталу компанії, іншим акціонерам – кожному трохи більше 5%.
Група Areva створена в 2001 році шляхом злиття Framatome (нині Areva NP), ядерного напрямку Siemens, Cogema (нині Areva NC) та Technicatome (нині Areva TA). В даний час є одним із світових лідерів в ядерній енергетиці, єдиною компанією у світі, що є присутньою в кожній частині ядерного паливного циклу. У плани Areva входить зміцнення співпраці зі своїм основним конкурентом, групою EDF, та розширення присутності у Китаї. Державі належить 28,8% капіталу Areva, Комісаріату з атомної енергії та 5 альтернативним джереламенергії (CEA) – 54,4%, компаніям KIA та BPI – 4,8 та 3,3% відповідно.
З 1997 р. у рамках програми лібералізації енергетичних ринків ЄС робилися спроби реформування французького енергетичного ринку за двома генеральними напрямками: створення конкурентного ринку постачальників та демонополізація традиційних постачальників електроенергії та газу. Однак і нині на EDF, найбільшого виробника електроенергії у Франції, припадає понад 90% національного ринку електроенергії, а близько 90% споживачів газу обирають компанію GDF. Таким чином, енергетичний ринок Франції залишається значною мірою монополізованим.
Вугільна промисловість
Галузь з видобутку вугілля сформувалася у Франції у XVIII ст. Вуглевидобуток досяг піка свого розвитку в середині XX ст, потім у зв'язку з переорієнтацією на нафту і газ, будівництвом атомних електростанцій, зростанням собівартості видобутку виробництво вугілля скорочувалося. З 2004 р. видобуток вугілля у Франції не ведеться (останньою була закрита шахта в Лотарингії). Основними постачальниками вугілля до Франції є Австралія (20,6%), ПАР (19,4%), Росія (19,2%), США (15,7%) та Колумбія (12,6%); ці п'ять країн припадає майже 90% імпорту вугілля. Країни ЄС забезпечують близько 7,9% від сукупного імпорту. 9 В основному ввозиться кам'яне вугілля (більше 90% постачання твердого мінерального палива), близько 60% якого використовується для вироблення електроенергії, а решта – для виробництва чавуну. Основними споживачами вугілля у Франції є теплоелектроенергетика та металургія (близько 82% сукупного споживання).
Нафтова промисловість. На початок 2015 р. розвідані промислові запаси нафти становили 10,7 млн т 11 (вони практично повністю зосереджені у паризькому та аквітанському басейнах). Це відповідає чотирнадцяти рокам видобутку за збереження існуючих її темпів (див. таблицю 4) та двох місяців національного споживання.
Видобуванням нафти займаються компанії Vermilion (більше 60% сукупного видобутку), Total (більше 35%), Lundin Petroleum, Toreador, Geopetrol, Petrorep та SPPE.
Близько 98,5% внутрішніх потреб країни у нафти забезпечується з допомогою імпортних поставок (див. таблицю 3). З 1973 р. відзначається тенденція географічної диверсифікації постачання сирої нафти до Франції. Так, частка Середнього Сходу скоротилася з 71,5% у 1973 р. до 23,8% у 2014 р. Частка країн колишнього СРСРі країн Африки на південь від Сахари, навпаки, зросла. Крім того, стали здійснюватися постачання з басейну Північного моря (див. таблицю 5).
У 2014 р. основними постачальниками сирої нафти у Францію стали Саудівська Аравія(20,7%), Казахстан (близько 15%), Нігерія (11,4%), Росія (9,8%) та Норвегія (8%).
На території країни розташовано 7 нафтосховищ та 8 нафтопереробних заводів (5 заводів належать компанії Total, 2 заводи – компанії Esso та 1 завод – компанії Petroineos).
Природний газ
Розвідані промислові запаси газу невеликі і становлять 6,7 млрд куб. м 12; вони зосереджені в основному басейнах Лак (Аквітанія) 13 та Нор-Па-де-Кале. Видобуванням газу займаються компанії Total, Gazonor і Vermilion, при цьому власний газовидобуток забезпечує менше однієї десятої відсотка національного споживання (див. таблицю 3), і практично весь газ, що споживається, імпортується (див. таблицю 6).
З таблиці видно, що близько 85% імпорту природного газу припадає лише на чотири країни: Норвегію, Росію, Нідерланди та Алжир.
На ЗПГ припадає близько 20% постачання газу до Франції (переважно з Алжиру, Нігерії та Катару), решта імпорту забезпечується трубопровідними постачаннями.
У країні розташовано 37 тис. км газотранспортних мереж (32 тис. км експлуатуються компанією GRTgaz та 5 тис. км на південному заході країни – компанією TIGF), 195 тис. км газорозподільних мереж, 15 газосховищ та чотири регазифікаційні термінали сумарною потужністю близько 35 млрд. куб. м на рік. Термінали Fos Tonkin (район Марселя, експлуатується з 1972 р.) та Montoir-deBretagne (район Нанта, експлуатується з 1980 р.) знаходяться у повній власності компанії Elengy (дочірньої компанії групи GDF Suez). Термінал Fos Cavaou (біля півострова Кавау на півдні країни, експлуатується з 2010 р.) знаходиться у власності компанії Fosmax LNG, спільного підприємства Elengy (78% капіталу) та Total (22%). Оператором терміналу Dunkirk LNG, побудованого в порту Дюнкерк у 2015 р. (зараз перебуває на стадії тестування), є компанія Dunkerque LNG (входить до групи EDF).
На території Франції знаходиться 16 підземних сховищ газу загальною потужністю близько 13 млрд. куб. м. Оператором 14 їх є компанія Storengy, 100% капіталу якої належить групі GDF Suez, двох інших – компанія TIGF.
Електроенергетика
Франція має потужну електроенергетику. Після енергетичної кризи початку 1970-х років. держава прискорила розвиток атомної електроенергетики у рамках стратегії забезпечення енергетичної безпеки країни. Значення теплоелектростанцій у виробництві електроенергії знижується (див. таблицю 7). Станом на кінець червня 2015 р. сукупна потужність французьких ТЕС складала 3000 МВТ.
В даний час Франція посідає 2-е місце в Європі після Німеччини з виробництва електроенергії та 2-е місце у світі після США за кількістю ядерних реакторів. У країні розташовано 58 атомних реакторів загальною потужністю 63,2 ГВт, які виробляють 77% усієї електрики в країні. За цим показником Франція значно випереджає інші країни світу (див. таблицю 8).
Французьке атомне господарство представлене групами ЕDF, GDF Suez (експлуатація ядерних реакторів) та Areva (розробка та будівництво ядерних реакторів, послуги, пов'язані з їх експлуатацією; зараз будує в країні перший реактор третього покоління). Areva NC, дочірня компанія групи Areva, займається видобутком урану, виробництвом ядерного палива та переробкою радіоактивних відходів.
Франція є найбільшим експортером електроенергії, постачаючи її переважно до Великобританії, Італії, Німеччини, Бельгії, Швейцарії та Іспанії.
Відновлювані джерела енергії (ВІЕ)
У 2014 р. первинне виробництво енергії з відновлюваних джерел становило 22,4 млн т нафтового еквівалента. Близько 40% енергії було вироблено з деревини, 11,6% – з біопалива та 6,8% – за допомогою теплових насосів. Більше половини енергії з відновлюваних джерел споживається в житловому секторі, питома вага транспорту становить 16%.
Незважаючи на позитивну динаміку виробництва та споживання енергії з відновлюваних джерел, їх обсяги недостатні для досягнення цілей нової енергетичної політики Франції (див. далі).
Результатом проведеної з середини 1970-х років. політики стали високий рівень енергетичної незалежності країни, низька вартість електроенергії та скорочення викидів вуглекислого газу в атмосферу при виробленні енергії (див. таблицю 9).
На сучасному етапі перед Францією стоять завдання підвищення енергоефективності, розширення використання відновлюваних джерел енергії та зниження шкоди навколишньому середовищу, яке завдається використанням екологічно «брудних» джерел енергії. У зв'язку з цим нова концепція енергетичної політики, викладена в Законі про енергетичний перехід для забезпечення «зеленого» зростання (прийнято 17 серпня 2015 р.), передбачає суттєве скорочення національного споживання енергії, а також перехід від сучасної енергетичної системи, що спирається на невідновлювані ресурси, до системи, заснованої на використанні відновлюваних джерел (так, наприклад, до 2025 р. частка атомної генерації в сукупному виробленні електроенергії повинна бути знижена до 50%). р. порівняно з 1990 р. відповідно на 40% та 30%).
Отже, паливно-енергетичний комплекс залишається одним із найзначніших секторів національної економіки, причому зберігається його традиційна особливість – високий рівень монополізації. Подальший розвиток паливно-енергетичного комплексу Франції пов'язаний із підвищенням енергоефективності та переходом до нової енергетичної системи, заснованої на відновлюваних джерелах енергії.
Вконтакте
Одна з станцій, що будуються, що викликає страх у країн-сусідів, - Білоруська АЕС.
У доповіді вказується, що при цьому "загальна встановлена потужність за останній рік збільшилася менш ніж на один відсоток - до 351 ГВт, це можна порівняти з рівнями в 2000 році". Річне виробництво атомної енергії досягло 2,476 ТВт-год (одна терават-година відповідає одному мільярду кіловат-годин) у 2016 році, збільшившись на 1,4 відсотка в порівнянні з попереднім. Однак це виявилося на сім відсотків нижче за історичний максимум у 2006-му. За глобальне збільшення виробітку електроенергії на АЕС минулого року повністю відповідальний Китай — тут її генерація зросла на 23 відсотки. Притому, що це на сім відсотків нижче, ніж 2015-го. Зі звіту випливає, що навіть широко розрекламована китайська програма розвитку АЕС стала пробуксовувати.
Якщо говорити про частку атомної енергетики в енергобалансі світу, вона залишалася стабільною протягом останніх п'яти років — 10,7 відсотка. Проте зазначається, що ця частка неухильно знижується з часу історичного піку в 17,5 відсотка в 1996-му. Частина ядерної енергетики у світовому комерційному споживанні також залишалася постійною – на рівні 4,5 відсотка – одному з найнижчих після 1984-го. Минулого року у «великій п'ятірці» країн, що генерують «атомну» електрику, значилися (за спадною) США, Франція, Китай, Росія та Південна Корея. У цих державах було вироблено 70 відсотків «атомної» енергії від усієї світової. На долю США та Франції минулого року припадало 48 відсотків світової ядерної енергетики.
Звіт класифікує 43 японські реактори як довготривалі відключення (Long-Term Outage) — на три менше, ніж минулого року, оскільки два були перезапущені (Ikata-3 і Takahama-4), а Monju був закритий назавжди. Крім японських реакторів два французькі (Bugey-5, Paluel-2), а також по одному реактору в Аргентині (Embalse), Індії (Kakrapar-2), Швейцарії (Безнау-1) та Тайвані (Chinshan-1) також відповідають критеріям довгострокового. відключення.
Усі десять реакторів у Фукусімі (Daiichi і Daini) вважаються постійно закритими, і тому також виключені з розрахунку атомних електростанцій, що діють.
Минулого року у світі було запущено десять реакторів — п'ять у Китаї, по одному в Індії (Kudankulam-2), Пакистані (Chasnupp-3), Росії («Нововорнезька-2»), Південній Кореї (Shin-Kori-3) та США (Watts Bar-2, після 43 років його будівництва). Минулого року було закрито два реактори — третій енергоблок на АЕС «Нововоронезька» в Росії та Fort Calhoun-1 у США.
У першій половині 2017 року у світі було введено в дію два реактори: по одному в КНР (Yangjiang) та Пакистані (Chasnupp-4), який було збудовано китайською компанією. У цей же час два найстаріші реактори були закриті, відповідно, у Південній Кореї (Kori-1) після 40 років експлуатації та у Швеції (Oskarshamn-1) — після майже 46 років роботи.
Особливе місце у звіті посідають питання віку ядерних реакторів та продовження їхнього «життя». Враховуючи, що у світі поки не з'явилося великих програм нового будівництва АЕС (крім Китаю), середній вік ядерного реакторного флоту, що діє, продовжує зростати — до середини 2017 року він становив 29,3 року (на 4 місяці старше, ніж у 2016-му). Для розуміння ситуації та перманентної проблеми безпеки слід зазначити, що більше половини від загальної кількості (234 одиниці) працюють уже протягом понад 31 року. У тому числі 64 реактори досягли віку понад 41 рік і більше.
Спільним місцем стає практика, коли реактори, які вже виробили свій технічний потенціал, закладений при їхньому проектуванні, не закриваються, а терміни їхньої служби продовжуються політичними рішеннями урядів. У всіх країнах це відбувається по-різному. Наприклад, у США на сьогодні 84 із 99 діючих реакторів вже продовжено ліцензію до 60 років. У Франції ж реакторне «життя» згідно із законом може бути пролонговано на десять років. Проте національні органи контролю за безпекою АЕС вважають, що немає жодних гарантій того, що всі французькі атомні реактори пройдуть тест на стійку роботу протягом сорока років. Крім того, вважають експерти, пропозиції збільшити «життя» реакторів суперечать проголошеній меті — зменшити частку ядерної енергетики у загальному споживанні у Франції з нинішніх трьох чвертей до половини до 2025 року. У сусідній Бельгії влада також на десять років продовжила роботу трьох реакторів. Проте від свого рішення поетапно до 2025 року відійти від використання ядерної енергетики бельгійці поки що не відмовилися.
Збільшення термінів роботи чинних ректорів викликає у експертів найбільше запитань щодо безпеки. Якби всі діючі реактори були зупинені наприкінці їхнього сорокарічного терміну служби (за винятком 72 одиниць, які переступлять сорокарічний рубіж до 2020 року), повідомляють автори доповіді, то кількість працюючих реакторів знизилася б на 11 одиниць (до загальної кількості у 2016-му) .
Однак зауважу, що якби зупинити десятки реакторів, яким термін експлуатації вже продовжено до 40 і більше років простим розчерком пера, то в ядерній енергетиці (і в житті особливо реакторозалежних країн) виникли б великі проблеми. Тобто йдеться про те, що ядерники, насаджуючи АЕС, найменше гадають, що і як буде з цими станціями, коли реактори закінчать своє «життя». Проблема безпечного виведення АЕС з робочого стану до перетворення її майданчика на зелений лужок все ще стоїть гостро. І процес такого чудового перетворення, за оцінками експертів, триває до 120 років. Неважко уявити, який колапс у житті взагалі й у ядерній індустрії зокрема стався б, якби відразу було зупинено понад 200 атомних реакторів на АЕС, які працюють уже понад 30 років.
Але навіть якби всі старі реактори, яким продовжено «життя», стали безперебійно працювати, зазначається в доповіді, кількість діючих все одно збільшилася б лише на п'ять одиниць і додала б до 2020 року 16,5 ГВт генерації. До 2030 року 163 старіючих реактори мають бути відключені (за законами фізики, на які не впливають політичні рішення), а втрату 144,5 ГВт якимось чином потрібно компенсувати.
Наразі атомні електростанції будують 13 країн — це менше, ніж у попередні роки. Будівництво єдиної нової АЕС у Бразилії (Angra-3) було припинено після того, як владі звинуватили в корупції. Станом на 1 липня 2017 року у світі зводилося 53 реактори. Це на п'ять менше, ніж рік тому і на 15, ніж у 2013-му. Причому 20 із 53 реакторів будуються в Китаї. Загальна потужність всіх зведених становить 53,2 ГВт. Середній термін реакторів, що будуються, становить близько семи років, збільшившись більш ніж на півроку. У середині 2017-го 11 із 17 запланованих на цей рік «ядерних» стартапів вже було перенесено на 2018-й чи далі.
Будівництво всіх реакторів у восьми з 13 країн було затримано здебільшого на рік чи довше. Існують і зовсім дивовижні «ядерні» довгобуди — три реактори почали проектувати близько 30 років тому. Це третій і четвертий АЕС Mochovce в Словаччині, будівництво яких почалося в 1987 році. А також четвертий – на Ростовській АЕС. Проект, згідно з яким ця станція має складатися з чотирьох енергоблоків по 1 ГВт кожен, було затверджено ще 1979 року, будівельні роботи розпочалися навіть раніше — 1977-го.
Вперше у щорічному міжнародному звіті про світовий статус ядерної енергетики європейські вчені відвели кілька докладніших абзаців та Росії. Проте йдеться не про будівництво АЕС у РФ і за кордоном, а про малі модульні реактори, які набирають у світі дедалі більшої популярності. У Росії це так звані «плавучі АЕС», які в народі давно назвали «плавучими Чорнобилями».
Алла Ярошинська