Ломов Борис Федорович внесок у психологію. Борис Федорович Ломов: біографія Вчення про психологічні закони

Борис Федорович Ломов

Ломов Борис Федорович (1927-1989) – вітчизняний психолог. Біографія. 1951 року закінчив психологічне відділення факультету філософії Ленінградського державного університету. В 1954 захистив кандидатську дисертацію з проблеми психології політехнічної освіти, в 1963 - докторську дисертацію з інженерної психології. У 1959 році організував першу в країні лабораторію інженерної психології, разом з Б. Г. Ананьєва створював факультет психології Ленінградського державного університету, працював в Інституті педагогіки Ленінградської філії АПН РРФСР. З 1967 року - завідувач відділу науки Міністерства освіти СРСР та лабораторії сенсорних процесів НДІ загальної та педагогічної психології. З 1971 очолив Інститут психології АН СРСР, Член-кореспондент АПН СРСР (1967), член-кореспондент АН СРСР (1976). Головний редактор журналу «Психологічний журнал» та член редколегії журналу «Питання психології». З 1968 по 1983 рік очолював Товариство психологів СРСР. Дослідження. Є одним із провідних методологів комплексного підходу в психології та ініціаторів розвитку інженерної психології в Росії. Проводив – з позицій комплексного підходу – розробку загальнотеоретичних проблем психології, займався дослідженнями у галузі інженерної психології та психології пізнавальних процесів.

Кондаков І.М. Психологія Ілюстрований словник. // І.М. Кондаків. - 2-ге вид. дод. І перероб. - СПб., 2007, с. 305-306.

Твори:

Формування графічних знань та навичок у учнів (1959); Дотик у процесах пізнання та праці (1959, совм. з Б. Г. Ананьєвим); Людина та техніка (1963); Людина у системі управління (1968); Методологічні проблеми інженерної психології (1977); Методологічні та теоретичні проблеми психології (1984).

Література:

Барабанщиков В. А. С. Л. Рубінштейн та Б. Ф. Ломов: спадкоємність наукових традицій // Психологічний журнал. 2000. № 3. Т. 21; Барабанщиков В. А. Б. Ф. Ломов: системний підхід до дослідження психіки// Психологічний журнал. 2002, т. 23 № 4.

Ломов Борис Федорович(1927-1989) – радянський психолог, учень Б.Г. Ананьєва, 1-й декан факультету психології ЛДУ (1966), організатор та директор Ін-та психології АН (1971), засновник та головний ред. "Психологічного журналу"; автор понад 300 робіт.

Відомий як із творців вітчизняної інженерної психології, великий методолог психологічної науки, сформулював принципи т.зв. системного підходу до аналізу психічних явищ

Основні роботи: «Людина та техніка» (1966, 2-ге вид.); «Методологічні та теоретичні проблеми психології» (1984).

Психологічний словник А.В. Петровського М.Г. Ярошевського

Ломов Борис Федорович(1927-1989) - російський психолог. Центральне місце у науковій діяльності Л. починаючи з другої половини 50-х років. займала проблема взаємодії людини з технічними пристроями ("Людина в системі управління", 1968; "Людина і техніка", 1963, 1966). Ним було закладено основи розробки проблем інженерної психології у СРСР. Вивчаючи загальні проблеми методології психології, сформулював принципи системного підходу до аналізу психічних явищ, показав місце та роль психології у системі інших наук («Методологічні та теоретичні проблеми психології», 1984).

Борис Федорович Ломов розробляв проблему спілкування (взаємозв'язку пізнання та спілкування, діяльності та спілкування), вів дослідження у різних галузях психології (авіаційної, космічної та ін.).

Література

"Формування виробничих навичок у школярів" 1959
«Формування графічних знань та навичок у учнів» 1959
«Відчуття у процесах пізнання та праці» 1959, співавт. з Б.Г.Ананьєвим
«Людина та техніка: нариси інженерної психології» 1963, 2-ге вид. 1966
«Людина у системах управління» 1968
«Правові та соціально-психологічні аспекти управління» 1972, у співавт. з В.В. Лаптєвим, В.М. Шепелем та В.Г. Шоріним
«Психологічна наука та суспільна практика» 1973
«Про системний підхід у психології» «Питання психології», 1975 №2
«Основи побудови апаратури відображення в автоматизованих системах» 1975, співавт.
«Методологічні проблеми інженерної психології» 1977
«Експериментально-психологічні дослідження в авіації та космонавтиці» 1978, співавт. з Г.Т. Береговим, Н.Д. Завалової та В.А. Пономаренко
«Наукові основи формування графічних знань, умінь та навичок школярів» 1979, співавт. з А.Д. Ботвінниковим
«Антиципація у структурі діяльності» 1980, у співавт. з О.М. Сурковим
«Людина та автомати» 1984
«Методологічні та теоретичні проблеми психології» 1984
«Образ у системі психічного регулювання діяльності» 1986, у співавт.
«Вербальне кодування у пізнавальних процесах» 1986, співавт. з А.В. Бєляєвої та В.М. Носуленка
«Основи інженерної психології: підручник» 1986, співавт.
«Системність у психології» 1996; посм. та ін.

назад у розділ.

Борис Ломов

Психічна регуляція діяльності. Вибрані праці

35-річчю Інституту психології РАН присвячується

Системне дослідження психічного у концепції Б. Ф. Ломова

Внесок вченого в науку та його місце в її історії визначаються новаторством у постановці та вирішенні наукових проблем, фундаментальністю досліджень, широтою та багатогранністю інтересів, опорою на духовні цінності, успадковані від попередніх поколінь, здатністю оперативно реагувати на запити життя та доводити наукові ідеї до їхнього конкретного втілення, тим слідом, що він залишив у умах і серцях своїх учнів. Усім цим критеріям повною мірою відповідає діяльність Бориса Федоровича Ломова, визначного психолога, талановитого організатора науки, високогуманної особистості.

Талановитий вчений і видатний організатор науки, блискучий педагог та оратор, мудрий і уважний наставник молоді, прекрасна, чуйна, духовно багата людина – таким запам'ятався Борис Федорович тим, кому доля подарувала щасливу нагоду спілкуватися з ним та працювати під його керівництвом. Становлення Б. Ф. Ломова як вченого проходило в Ленінградській школі психології, відомої багатими науковими традиціями та гуманістичною спрямованістю досліджень. Його вчителем був один із творців цієї наукової школи, видатний радянський психолог Б. Г. Ананьєв.

Після закінчення психологічного відділення філософського факультету Ленінградського університету Б. Ф. Ломов вступає до аспірантури НДІ педагогіки, де під керівництвом Б. Г. Ананьєва досліджує психологічні проблеми політехнічного навчання та у 1954 р. успішно захищає кандидатську дисертацію на тему «Психологічний аналіз співвідношення навичок малювання та креслення».

З 1957 р. починається викладацька та дослідницька діяльністьБориса Федоровича в Ленінградському університеті, де він читав курси лекцій з експериментальної психології, психології праці та інженерної психології, математичної статистики. За відгуками студентів, які слухали його, Ломова-лектора відрізняли глибина і ґрунтовність висвітлення матеріалу, оригінальність суджень, жвавість та дохідливість викладу найскладніших питань, вільне володіння предметом. Активність та ініціатива молодого вченого, його організаторський талант призводять до того, що він стає одним із найближчих соратників та помічників Б. Г. Ананьєва у роботі зі створення у ЛДУ факультету психології. І саме Ломову як найперспективнішому вченому та керівнику Ананьєв довірив своє дітище, рекомендувавши його у 1966 р. на посаду першого декана факультету. За короткий строккерівництва факультетом Борис Федорович проводить велику науково-організаційну роботу, особливо щодо створення навчальних експериментальних лабораторій. При ньому факультет пройшов найскладніший, початковий момент своєї історії, знайшов своє обличчя.

Наукові інтереси Б. Ф. Ломова першому етапі його дослідницької роботипов'язані з розробкою загальнопсихологічної проблематики. Він вивчає особливості просторових уявлень та бімануального дотику, проводить експериментальне дослідження взаємодії рук у процесі обмацування та теоретично обґрунтовує роль дотику у здійсненні практичних дій, розглядає проблему формування та динаміки чуттєвих образів та графічних навичок. Результати наукового пошуку викладені Ломовим у роботі «Формування графічних знань та навичок у школярів» (1959), відзначеної премією Ленінградського НДІ педагогіки, а також у підготовленій спільно з Б. Г. Ананьєвим, Л. М. Веккером, А. В. Ярмоленком праці «Відчуття у процесах пізнання та праці» (1959), удостоєному премії ім. К. Д. Ушинського.

1960-ті роки нашій країні ознаменувалися серйозними зрушеннями у сфері науково-технічного прогресу. Поява нових складних технічних пристроїв, розвиток автоматизації виробництва об'єктивно висувала на порядок денний і робила актуальною проблему взаємодії людини і техніки. Борис Федорович, вловивши і усвідомивши вказану тенденцію, входить у розробку нових складних та відповідальних проблем, ставши, сутнісно, однією з творців вітчизняної інженерної психології. Предмет його вивчення – проблеми інформаційної взаємодії людини та технічних пристроїв; пошук оптимальних форм та способів управління механізмами та технологічними процесами; дослідження закономірностей прийому, переробки, зберігання та використання інформації; розгляд людини як центральної ланки системи управління та суб'єкта трудового процесу. Ним було визначено основоположні принципи радянської інженерної психології, її програму, завдання та шляхи розвитку. Цим проблемам присвячені такі роботи Ломова, як: «Людина та техніка» (1966), яка отримала першу премію ЛДУ; «Людина у системі управління» (1967); пізніше – «Людина та автомати» (1984) та ін.

У 1963 р. Борис Федорович захищає докторську дисертацію з проблем інженерної психології та отримує звання професора. У 1965 р. він обирається членом-кореспондентом АПН РРФСР, а 1968 р. – членом-кореспондентом АПН СРСР.

Борис Федорович увійшов історію психології як творець першої нашій країні лабораторії інженерної психології, організованої ним 1959 р. з урахуванням Ленінградського університету. Тут під його керівництвом розпочинали свій шлях у науці багато згодом відомих учених, накопичувався досвід проведення інженерно-психологічних досліджень, відпрацьовувалися форми взаємодії з практикою. Причому йшлося не просто про створення нової областізнання – інженерної психології та формування оригінальної нової наукової школи; результат був значно масштабнішим, мав глибокий історичний сенс. Психологія у 1950–1960-ті роки перебувала на роздоріжжі. Ще залишалися у пам'яті жорстокі репресії 1930-х років, що обрушилися на психологію, надзвичайно болісно та гостро переживалися наслідки Павлівської сесії 1950 р. І в цих умовах поява нового покоління талановитої молоді, яка заявила про готовність та здатність вирішувати найскладніші та найгостріші проблеми життя, важливим кроком по дорозі руйнації штучно створеного зусиллями ідеології статусу психології як науки, що має надзвичайно вузьку зону практичного застосування. У ці роки особливо яскраво виявилася та риса наукового мислення Бориса Федоровича, яка вигідно відрізняла його і дозволила йому висунутися до лідерів вітчизняної психології – його висока сензитивність до запитів життя, вміння переформулювати практичні завдання мовою науки, доводити наукові ідеї до їх конкретного втілення. Не кожному вченому дано цей дар. Борис Федорович мав їх повною мірою. Він тонко відчував життя, її болючі точки, розглядав психологію не як абстрактно-кабінетне знання, а як ту сферу науки, яка повинна вивчати живу реальну людину в її конкретній життєдіяльності. Зазначена орієнтація, посилюючись із роками, перетворилася на його наукове кредо, оформилася в принцип єдності теорії, експерименту та практики.

І хоча були люди, які дорікали Ломова у прагненні заземлити психологію, технократизувати її, але здається, ці твердження визначалися нерозумінням плідності та новаторства його підходу, небажанням розлучатися зі звичними формами організації наукової роботи, а головне – страхом представити свої наукові результати на об'єктивний суд і практики. Тим не менш безпідставні були закиди, звернені до самого Бориса Федоровича в тому, що він є вузько орієнтованим вченим прикладної орієнтації. У тому й суть, що Борис Федорович дивовижним чином поєднував у собі здібності і глибокого теоретика, методолога психології, тонкого вченого-експериментатора, і сміливого, винахідливого психолога-практика. І саме це прекрасне поєднання здібностей визначило чимало призначення його директором першого в країні психологічного інституту в системі Академії наук, створеного указом Президії АПН СРСР 16 грудня 1971 р.

Спираючись на принципи системної методології та досвід своїх попередників та вчителів у галузі розробки проблем комплексного людинознавства – В.М. у вивченні психічної реальності, поєднання фундаментальних та прикладних досліджень, використання різноманітних концептуальних основ при розробці актуальних теоретичних та практичних проблем психології. Ця наукова ідеологія була втілена в організаційній структурі Інституту: його лабораторії охоплюють своєю проблематикою всі рівні психіки – від її природного нейрофізіологічного фундаменту до вищих загальнопсихологічних та соціально-психологічних рівнів. Під керівництвом Ломова Інститут перетворився на авторитетний, продуктивно працюючий центр наукових та практичних психологічних досліджень.

Борис Федорович Ломов(20 січня 1927, Нижній Новгород - 11 липня 1989, Москва) - радянський психолог, спеціаліст у галузі загальної, інженерної та педагогічної психології, а також психології пізнавальних процесів. Один із ініціаторів розробки інженерної психології у СРСР. Член-кореспондент АПН СРСР (1967), член-кореспондент АН СРСР з 23 грудня 1976 року по Відділенню філософії та права (психологія).

Біографія

Закінчив психологічне відділення філософського факультету ЛДУ (1951). Учень Б. Г. Ананьєва, А. Н. Леонтьєва та Б. М. Теплова. Почав друкуватись ще під час навчання в університеті. У 1954 захистив кандидатську дисертацію з психологічних проблем психології політехнічної освіти, у 1963 – докторську дисертацію з інженерної психології. Професор. Член КПРС з 1956. У 1959 організував у ЛДУ першу в СРСР лабораторію інженерної психології, в якій проводилися емпіричні дослідження. Працював в Інституті педагогіки Ленінградської філії АПН РРФСР. Засновник (разом з Б. Г. Ананьєвим) та перший декан факультету психології ЛДУ (1966-1968). З 1967 - завідувач відділу науки Міністерства освіти СРСР та лабораторією сенсорних процесів НДІ загальної та педагогічної психології АПН СРСР. Перший завідувач кафедри соціології та психології управління Академії народного господарствапри РМ СРСР. Перший директор Інституту психології АН СРСР у Москві (1972-1989). Президент Товариства психологів СРСР (1968–1983). Протягом багатьох років був головою експертної ради з педагогіки та психології ВАК СРСР. У 1972 і 1980 обирався членом виконавчого комітету Міжнародного союзу психологічних наук (International Union of Psychological Science), віце-президент цього союзу (1976-1988).

Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Наукова діяльність

Системний підхід у психології

Б. Ф. Ломовим розробили низку методологічних і теоретичних проблем психологічної науки, зокрема принципи системного підходу у психології як основного інструменту пізнання психіки.

Він розглядав психічні процеси як системні, органічно вписані у загальний взаємозв'язок явищ і процесів матеріального світу і самі виступають по відношенню до них як органічна єдність при розкритті своїх унікальних якостей.

Відповідно до Б. Ф. Ломову, розуміння психічного передбачає його аналіз у плані на нього сукупностей зовнішніх і внутрішніх відносин, із якими воно входить у зв'язок передусім як єдиного цілого.

Дослідник виходив з того, що психічне виступає як відображення дійсності та активне ставлення до неї, як природне та соціальне, як свідоме та несвідоме.

Психіка як система, за Б. Ф. Ломову, – це багатовимірне, ієрархічно організоване динамічне ціле. У цьому їм ставилося завдання виявлення множинності систем буття людини стосовно єдності його психічних властивостей.

Ядро його системного підходу утворюють такі шість основних принципів:

1) Психічні явища повинні сприйматися і аналізуватися з кількох сторін: як деяка якісна одиниця, як внутрішня умова взаємозв'язку та взаємодії об'єкта з середовищем, як сукупність якостей, що набувають індивід, і як результат активності мікросистем організму. Цілісне опис явища передбачає поєднання всіх планів дослідження.

2) Психічні явища багатовимірні, тому вони повинні розглядатися з різних сторін і в різних системах вимірювання.

3) Система психічних явищ складається з багатьох рівнів, психіка загалом поділяється на когнітивну, комунікативну, регулятивну, кожна з яких також поділяється на ті чи інші рівні.

4) Властивості людини організовані в єдине ціле, за своєю будовою нагадує піраміду: на вершині знаходяться основні психічні властивості, в основі - властивості, що їх розкривають, а межі є різними категоріями психічних властивостей. Так і виходить, що системний розгляд необхідно враховувати сукупність властивостей різного порядку.

ЛОМОВ БОРИС ФЕДОРОВИЧ.

Борис Федорович Ломов народився 28 січня 1927 р. у Нижньому Новгороді. Вже під час навчання у школі він відрізнявся високим рівнем інтелекту, працьовитістю та допитливістю. До того ж, навчаючись у старших класах, він зацікавився психологією. Його мрія - займатися улюбленим предметом - збулася, коли він вступив до Ленінградського державний університетна факультет психології.

У той час на факультеті працювали та читали лекції багато найвідоміших психологів, у тому числі О.М. Леонтьєв, Б.М. Теплов та Б.Г. Ананьєв. Під час навчання в університеті Б. Ф. Ломов дуже активно займався науковою роботою, вже на той час почали виходити його перші статті. Збираючи дані різних досліджень, теоретичні розробки психологів, він зводив їх одного висновку. Так уже у студентські роки зароджувався його принцип системності як основний інструмент психологічного пізнання. Загалом цей підхід був сформований дещо пізніше.

Наприкінці 1950-х років. Б.Ф. Ломов зацікавився проблемами існування у виробничій сфері життя. Б.Г. Ананьєв запропонував йому спробувати застосувати психологічні закони до трудової практики людей. Молодий учений зайнявся цією проблемою та успішно розробив кілька способів впровадження теоретичних засадпсихології у суспільно-трудову практику. Його книга «Людина і техніка: нариси інженерної психології», що вийшла у 1966 р., розійшлася величезним тиражем та використовувалася багатьма керівниками-виробниками. Б.Ф. Ломов запропонував у ній кілька способів підвищення продуктивність праці, заснованих на психологічних законах. Крім того, він висловив необхідність підтримки на підприємстві дружньої та затишної атмосфери як умов збереження здоров'я та гуманного умонастрою працівників.

Завдяки своїй працелюбності та видатним здібностям Б.Ф. Ломов незабаром став одним із провідних фахівців у галузі інженерної психології. У 1964 та 1967 гг. у Москві було проведено всесоюзні форуми, присвячені цій проблемі, а Б.Ф. Ломов був їх організатором та керівником.

Б.Ф. Ломов взяв безпосередньо участь у створенні в Москві Інституту психології, а 1 січня 1972 р. очолив його. Пізніше при інституті було утворено лабораторію, в якій проводилися емпіричні дослідження, таким чином, в інституті співдружньо розвивалися теоретичні та прикладні проблеми. Центральним завданням роботи інституту стало створення країни психологічної служби, і навіть підготовка молодих фахівців у галузі психології.

Б.Ф. Ломов був як ученим, а й талановитим педагогом. Його колеги та учні говорили про своєрідне «ломівське поле тяжіння», утворене завдяки його непересічні особисті якості.

У 1975 р. у журналі «Питання психології» Б.Ф. Ломов опублікував свою статтю «Про системний підхід у психології». Обґрунтовуючи системний підхід, він виходив з того, що психічні явища включені у загальний взаємозв'язок процесів матеріального світу і виражають унікальну єдність всіх живих організмів. Психічне постає як відображення дійсності та ставлення до неї, як природне та соціальне, як свідоме та несвідоме. Психіка, за Б.Ф. Ломову, - це багатовимірне, ієрархічно організоване, динамічно ціле, тобто. вона постає як система. Ядро системного підходу, згідно з Б.Ф. Ломова, утворюють шість основних принципів.

1) Психічні явища сприймаються дослідником з кількох сторін: як деяка якісна одиниця, як внутрішня умова взаємозв'язку та взаємодії об'єкта з середовищем, як сукупність якостей, які набувають індивід, і як результат активності мікросистем організму. Цілісне опис явища передбачає поєднання всіх планів дослідження.

2) Психічні явища багатовимірні, тому вони мають розглядатися у різних системах виміру. Якщо до вивчення підходити з одного боку, то явище будь-коли буде досліджено цілком.

3) Система психічних явищ складається з багатьох рівнів, психіка загалом поділяється на когнітивну, комунікативну, регулятивну, кожна з яких також поділяється на рівні.

4) На думку Б. Ф. Ломова, властивості людини організовані в єдине ціле, що за своєю будовою нагадує піраміду на вершині знаходяться основні психічні властивості, в основі - які розкривають їх властивості, а межі символізують різні категорії властивостей. Отже, при системному розгляді необхідно враховувати сукупність властивостей різного порядку.

5) Цілісне пізнання психічного явища має на увазі облік множинності його детермінант. До них входять причинно-наслідкові зв'язки, загальні та спеціальні причини психічних явищ, опосередкуючі ланки, а також зовнішні та внутрішні чинники. Одні й ті ж детермінанти можуть в одних умовах виступати в ролі передумов, а в інших - у ролі, наприклад, фактора чи опосередкову ланку.

6) Психічні явища повинні вивчатися в їх динаміці та розвитку. Цілісність та диференційованість психічних явищ виникають, формуються або руйнуються в ході розвитку індивіда, який постає як полісистемний процес. Таким чином, психічний розвитокіндивіда можна як постійний рух, виникнення, формування та перетворення основних властивостей і якостей.

Всі ці принципи мають на увазі полісистемність буття людини та інтегральність її психічних властивостей. Саме ця ідея є визначальною для системного підходу Б. Ф. Ломова. 23 грудня 1976 р. Б.Ф. Ломов був обраний членом-кореспондентом Академії наук з відділення філософії та права.

У 1984 р. вчений видав свою книгу "Методологічні та теоретичні проблеми психології". Він сприймав основне завдання психологічної науки у вивченні природи психіки, її механізмів та законів, що діють у цьому середовищі. Психологічні закони, на його думку, відносяться до різних рівнів психічного, розкривають його всілякі виміри. Кожна група законів фіксує суттєві та стійкі зв'язки психічного у якійсь певній площині. Різноманітність чинних законів, їх різна спрямованість, за Б.Ф. Ломова, є джерелом варіативності психічних явищ.

Також у цій роботі Б.Ф. Ломов виклав свої уявлення про рівні дослідження людини та її психіки. На найвищому рівні людина розглядається у системі людських відносин та вивчається як особистість. Предметом дослідження в цьому випадку є розвиток особистості та соціально-психологічні явища. На попередньому рівні особистість розглядається з погляду її власних властивостей та структури у контексті її діяльності, безпосереднього спілкування та поведінки. На нижчому рівні вивчаються процеси та стану людини, її сприйняття, мислення, пам'ять тощо. Цей рівень пов'язує психологію з фізикою та математикою, а наступний – з нейрофізіологією та біологічними науками. Самий низький рівеньпов'язані з областю досліджень нейродинаміки чи фізіологічного забезпечення психічних процесів. Ця ієрархія показує зв'язок психології коїться з іншими науками, ще, вона визначає основу систематизації одержуваних у психології даних.

Борис Федорович Ломов помер, 11 липня 1989 р. у Москві. Він залишив помітний слід у багатьох галузях вітчизняної науки, займався проблемами загальної та інженерної психології, питаннями дотику, пам'яті, зорового сприйняття. Особливо важливим психології є системний підхід, розроблений Б.Ф. Ломовим. Цей підхід вводить у науку широкий погляд на явища, що вивчаються, дозволяє найбільш точно ставити проблему для вивчення і намічати стратегії її вирішення. В Інституті психології, створеному за безпосередньою участю Б.Ф. Ломова та під його керівництвом, навчалися багато відомих психологів, а також проводилися дослідження безлічі різних проблем психології.

З книги Аркадій та Борис Стругацькі: подвійна зірка автора Вишневський Борис Лазаревич

Автор висловлює свою глибоку вдячність Михайлу Амосову, Юрію Флейшману, Володимиру Борисову, Костянтину Селіверстову, Вірі Камші, Андрію Болтянському, Ользі Покровській, Юрію Корякіну, Нікола

З книги В ім'я Батьківщини. Розповіді про челябінців - Героїв і двічі Героїв Радянського Союзу автора Ушаков Олександр Прокопович

МАЛАХОВ Борис Федорович Борис Федорович Малахов народився 1923 року на станції Білове Біловського району Новосибірській областіу сім'ї робітника. Російська. У 1924 році разом із батьками приїхав до Челябінської області. У 1940 році закінчив сім класів у Юрюзані. Працював на

З книги том 6 автора Спогади про Володимира Ілліча Леніна

Г. Ломов ЛЕНІН - ПРАКТИК Один із найбільших польських революціонерів-марксистів, тов. Тишка (Іогіхес), на Лондонському з'їзді партії, сказав, що марксисти діляться на дві групи: одна група стоїть і діє на основі марксизму, а друга лежить на точці зору марксизму.

З книги Записки артиста автора Весник Євген Якович

Борис Федорович Андрєєв Якось сидячи в поліклініці в очікуванні своєї черги і читаючи газету, звернувся до літньої людини, яка поряд сиділа і теж читала якийсь журнал. Відклавши газету і важко зітхнувши, я запитав: «Справи! А взагалі, що діється? Для кого наша країна?»

З книги Персональні помічники керівника автора Бабаєв Мааріф Арзулла

З книги Пирогів автора Порудомінський Володимир Ілліч

Іван Федорович Буш. [про нього у тексті]

Із книги Борис Годунов. Трагедія про доброго царя автора Козляков В'ячеслав Миколайович

Частина друга Цар Борис Федорович

З книги Одне життя - два світи автора Олексєєва Ніна Іванівна

Олександр Федорович Керенський Познайомилися ми з Олександром Федоровичем Керенським у січні 1947 року. Кирило пішов на чергове засідання меншовиків, які проходили у них майже щотижня. Ці засідання були дуже довгими, меншовики на них виявляли неймовірно

З книги На віртуальному вітрі автора Вознесенський Андрій Андрійович

Пруст Федорович Прустівський втрачений час нині матеріалізується – як у федорівській «Філософії спільної справи». Між нас проступає, турбуючи мене, фантом пам'яті - якийсь Пруст Федорович. Він прислухається до

З книги Зустрічі автора Рощин Борис Олексійович

ФЕДОР ФЕДОРОВИЧ Час наближається до дев'ятої години. Редакція оживає. Чую, як поспішають коридором літпрацівники, коректори, друкарки. Кожен дізнаюся по ході. Ось проскрипіла підлога під вантажною фігурою співробітника громадської приймальної редакції Федора Федоровича. Значить,

З книги Глави держави російської. Видатні правителі, про які має знати вся країна автора Лубченко Юрій Миколайович

Цар Борис Федорович Годунов 1552-1605 Син боярина Федора Годунова. Основоположником роду Годунових є татарський мурза Чет, який виїхав до Москви із Золотої Орди у 1330-х роках. Старша лінія нащадків Чета - Сабурови, наприкінці XV століття вже зайняла місце серед найзнатніших

З книги Срібний вік. Портретна галерея культурних героїв рубежу XIX-XX століть. Том 2. К-Р автора Фокін Павло Євгенович

КОМІСАРЖЕВСЬКИЙ Федір Федорович 23.5 (4.6). 1882 - 16.4.1954 Режисер, педагог, теоретик театру. Організатор після смерті своєї сестри Віри Комісаржевської театру її імені (1914). Постановки вистав «Не було ні гроша, та раптом алтин» А. Островського (1910, Театр Незлобіна, Москва),

З книги Срібний вік. Портретна галерея культурних героїв рубежу XIX-XX століть. Том 3. С-Я автора Фокін Павло Євгенович

КОНІ Анатолій Федорович 29.1 (10.2).1844 - 17.9.1927 Юрист, громадський діяч, літератор, мемуарист. Почесний член Академії наук (1896), почесний академік із розряду словесності (1900). Публікації в журналах «Вісник Європи», «Руська старовина», «Голос минулого», «Нива», «Світ Божий»,

З книги автора

ЛАРІОНІВ Михайло Федорович 22.5(3.6).1881 – 10.5.1964Живописець. Ініціатор виставок «Бубновий валет» (1910), «Ослячий хвіст» (1912), «Мішень» (1913) та ін. 1904), мальовничі серії "Франти" (1907), "Перукарі" (1907-1908), "Венери"