недоброзичливий

. (застар.) ворог

Ворог (застар.)

Ворог у вустах поета

Ворог, що прийшов за золотом

Давньоруський та поетичний ворог

Давньоруський ворог

М. ворог, ворог, ворог, супротивник, недоброзичливець, супостат, зловмисник, лиходій; нечиста сила, сатана; нечистий у лісі, лісовик; орл. знахар, чаклун. Не зживайся ворог із врагом, коли справа за одне. Не сплячи, не вигодовуючи, ворога не побачиш (не наживеш). Не народжений, не син: не куплений, не холоп: не спінений, не вигодований, не ворог. Кажу чоловікові-ворогові: не бий мене в голову; а він кол та кіль. Трьох ворогів не тримай собі, а з двома помирись. Дорозі та врага назвеш рідним батьком. Без грошей у місто сам собі ворог. Хата не ворог, підпалиш, так згорить. На чужому боці й дитина ворог. Око перший враг. Ворогуш(х) а ж. старий. ворожка; нині; зловмисниця, лиходійка. чужу частину не ворогушою пащу. Лихоманка, ластовиння, тріпалка, лихоманка, тітка; це одна із сорока сестер Іродових, посланих на муку людині, у вигляді білого нічного метелика (орл.), який, сідаючи сонному на губи, приносити лихоманку. Ворогів, ворогушин, що належить, властивий йому чи їй. Ворогувати з ким, кому проти кого ворогувати, ворогувати, шкодити, робити зло. Гадати, ворожити, замовляти, пускати на кого змову, псування; розгадувати невідоме чи майбутнє, таємничими засобами та прийомами; ворожити, знахарити, шепотіти, чаклувати, волхвувати, чарувати, чаклунити. Справа ця вважається більш-менш нечистою, хоча є в народі ворожіння з молитвою. Ворожать на руку, по-циганськи; на вугілля, на воду, на бобах, на картах та ін. Лікувати, користуватись від хвороби. Чи давно, бабусю, стала ворожити? як нічого стало на зуб покласти. Добре тому жити, у кого бабуся гадає, за кого клопочеться. Баба гадала, головою наклала, справа суворо заборонена. Вільно гадати. Не гадає, а шепоче. Ворожитися, змусити ворожити, ворожити собі. Лікуватись у знахарки. Виворожила гріш. Доворожилася до острогу. Знову заворожила. Що вона тобі наворожила? Чи наворожилася? Вона його обворожила: чи не можна відворожитися? Поворожи ще. так зворожився. Ворожіння порівн. ворожба ж. ворожка ж. пск. ворожі зап. Бережу (обережність) ліпше (дорожче) ворожи; дію з дієслов. ворожіння, шепти; лікування бабки, шептухи: ворожба, як злий умисел, псування людей; потім, вичитування псування, і лікування хвороб взагалі. Бережіння краще за ворожіння. Обережка краще за ворожку. Ворожбою не відбудеш. Ворожба не молотьба, тобто легше. Ворожий, що належить до ворожіння; ворожий, охочий до неї, хто ходить ворожитися. Гадати м. пск. (стар., ворожити, ворог, ворог), ворожій м. злодій., ворожець м. вят., ворожка, ворожка, ворожка ж. ворожка про. що промишляє ворожбою, шепотами, лікуванням; знахар, шептун, чаклун, ведун. Ворожбиту гріш, а хворому те саме, тобто не легше. Ворожбитий, досвідчений, майстерний у ворожбі

Назва недруга на Русі

Недруг (застар.)

Недруг по-старому

Недруг по-давньоруському

Ворог (застар.)

Ворог у риму з порогом

Ворог за старих часів

Ворог за часів Київської Русі

Ворог, супостат

Поетизований ворог

Поетичний ворог

Стародавня назва ворога, ворога

Стара назва ворога

Староросійська назва ворога

Застаріла назва ворога

Ворог старий

1. ворог - сут., м., упот. дуже часто (ні) кого? ворога, кому? ворогові, (бачу) кого? ворога, ким? ворогом, про кого? про ворога; мн. хто? вороги, (ні) кого? ворогів, кому? ворогам, (бачу) кого? ворогів, ким? ворогами, про кого? про ворогів... Тлумачний словникДмитрієва
2. ворог - Ворог/. Морфемно-орфографічний словник
3. ворог - Чего (рідше). Ворог усіляких традицій. Я ворог обідів на траві (Гончаров). Будь-яким умовам ворог (Маяковський). Управління російською мовою
4. ворог - ворог I м. 1. Той, хто перебуває у стані ворожнечі, боротьби з будь-ким або з чим-небудь; супротивник, ворог. || Переконаний, непримиренний супротивник чогось. 2. Військовий противник, ворог. II м. Те, що приносить зло, шкода. Тлумачний словник Єфремової
5. ворог - -а, м. 1. Той, хто перебуває у стані ворожнечі, боротьби з ким-л.; супротивник, ворог. Класовий ворог. □ Вони з князем були страшні вороги і намагалися шкодити один одному на кожному кроці. Писемський, Тисяча душ. Малий академічний словник
6. ворог - ВОРАГ-а; м. 1. Той, хто перебуває у стані ворожнечі, боротьби з ким-л.; супротивник. Ідейний ст. Заклятий ст. Наживи собі ворогів. 2. Військовий противник, ворог. В тилу ворога. Ст розбитий. На країну напали вороги. Тлумачний словник Кузнєцова
7. ворог - Ворог, вороги, ворога, ворогів, ворогу, ворогам, ворога, ворогів, ворогом, ворогами, ворога, ворогах Граматичний словник Залізняка
8. Ворог - запозичення зі старослов'янської, сходить до загальнослов'янської основи vorgt, спорідненої з давньонімецькою wargs – "злою" і готською wrikan - "переслідувати". Етимологічний словник Крилова
9. ворог - I I. "яр, ущелина", Сівцев Ворожок - провулок у Москві. Див яр. II II., Рід. п. ворога, ворожий, прилаг. З огляду на наявність розрахунків. з цслав.; див. ворог. Так само ворожнеча - зі ст.-слав. ворожнеча (Супр.) та ін. Етимологічний словник Макса Фасмера
10. ворог - безжальний ~ нещадний ~ грізний ~ жорстокий ~ заклятий ~ закоренілий ~ кровний ~ лютий ~ запеклий ~ справжній ~ непримиренний ~ від'явлений ~ справжній ~ сильний ~ смертельний ~ смертний ~ страшний ~ затятий ~ Словник російської ідіоматики
11. ворог – орф. ворог, -а Орфографічний словник Лопатіна
12. ворог - ВОРОГ, ворога, · чоловік. 1. (як про чоловіка, так і про жінку). Людина, яка бореться за інші протилежні інтереси, противник. Класовий ворог. Ідейний ворог. | Недоброзичливець, людина, яка прагне заподіяти шкоду. Після цієї сварки ми стали ворогами протягом усього життя. Тлумачний словник Ушакова
13. ворог - ВОРАГ, а, м. 1. Людина, яка знаходиться в стані ворожнечі з ким-н., противник. Заклятий ст. Мова моя в. мій (після про те, як шкідливо говорити зайве). 2. Військовий противник, ворог. Ст розбитий. 3. чого. Принциповий противник чогось. В. куріння. Тлумачний словник Ожегова
14. ворог - запозичення. із ст.-сл. яз., де ворог< общеслав. *vorgъ (ср. исконно рус. ворог «дьявол, черт, неприятель, враг»), того же корня, что и др.-прус. wargs «злой», готск. wrikan «преследовать», лат. urgēre «угнетать, гнать». Етимологічний словник Шанського
15. ворог - ВРАГ, -а, м. (або ворог народу), ВРАЖИНА, -и, м. і ж. 1. Ірон.-шутл. звернення. Ну ти, ворог народу, йди щи лопати. 2. лише мн., ірон. Західні радіостанції. Тлумачний словник російського арго
16. ворог - Заздрісний (Полежаєв). Заклятий (Рилєєв). Злобний (Голен.-Кутузов, Полеж, Тарутін, П. Я.). Жорстокий (Полежаєв). Підступний (Брюсов, Рилєєв). Лиходій (Мельн.-Печерський). Лихий (Тарутін). Лютий (Перлин, Коринфський, Фруг). Словник літературних епітетів
17. ворог - ДРУГ - ВОРОГ Дружній - ворожий дружньо - вороже дружній - ворожий дружба - ворожість дружелюбний див. Словник антонімів російської мови
18. ворог - Безжальний, нещадний, віковічний, віроломний, вічний, зарозумілий, давній, зухвалий, багаторічний, жорстокий, заклятий, закоренілий, затятий (розг.), злісний, злий, злохитрий (застар.), одвічний, споконвічний, килий ( просторіч. Словник епітетів російської мови
19. Ворог - Так називають у деяких повітах Вятської, Казанської та Нижегородської губерній яри. Слово це зустрічається в назвах селищ та урочищ, наприклад Виловатий Ворог - село та поштова станція на Нижегородсько-Казанському тракті; Крутий Ст, Довгий Ст - урочища. Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона
20. ворог - Недруг, ворог, супротивник, супостат, антагоніст, зловмисник, недоброзичливець, ненависник, лиходій, кривдник, переслідувач, утискувач, гонитель порівн. !!... Словник синонімів Абрамова
21. ворог - сущ., у синонімів... Словник синонімів російської мови

Ворог, а … Російський орфографічний словник

ворог- ворог/... Морфемно-орфографічний словник

Тлумачний словник Даля

Ворог, ворожий чоловік. вороговина, вороговина дружин. яр, ярок; вершина курс., орл. глибока водню. Сівцев ворожок, місцевість у Москві. Вражаючий, яружний. ІІ. ВОРОГ чоловік. ворогуша дружин. або враг і ворогуша; В· умалить. ворожок, ворожко, ворожка; Тлумачний словник Даля

Ворог, ворога, чоловік. 1. (як про чоловіка, так і про жінку). Людина, яка бореться за інші протилежні інтереси, противник. Класовий ворог. Ідейний ворог. || Недоброзичливець, людина, яка прагне заподіяти шкоду. Після цієї сварки ми стали ворогами на… Тлумачний словник Ушакова

Сущ., м., упр. дуже часто Морфологія: (ні) кого? ворога, кому? ворогові, (бачу) кого? ворога, ким? ворогом, про кого? про ворога; мн. хто? вороги, (ні) кого? ворогів, кому? ворогам, (бачу) кого? ворогів, ким? ворогами, про кого? про ворогів 1. Ворогом ви називаєте… Тлумачний словник Дмитрієва

ВОРОГ, а, чоловік. 1. Людина, яка знаходиться в стані ворожнечі з ким н., противник. Заклятий ст. Мова моя в. мій (після про те, як шкідливо говорити зайве). 2. Військовий противник, ворог. Ст розбитий. 3. чого. Принциповий супротивник чого н. В.… … Тлумачний словник Ожегова

ворог- ВОРАГ, а, м. (або ворог народу), ВРАЖИНА, ы, м. і ж. 1. Ірон. шутл. звернення. Ну ти, ворог народу, йди щи лопати. 2. лише мн., ірон. Західні радіостанції. Словник російського арго

А; м. 1. Той, хто перебуває у стані ворожнечі, боротьби з ким л.; супротивник. Ідейний ст. Заклятий ст. Наживи собі ворогів. 2. Військовий противник, ворог. В тилу ворога. Ст розбитий. На країну напали вороги. * Звідав ворог того дня чимало, Що значить... Енциклопедичний словник

Книжки

• Ворог (вид. 2014 р.), Давид Калі, ілл. Серж Блок. "Ворог" - антимілітаристська книга італійського письменника Давида Калі та французького ілюстратора Сержа Блока. Втомлений від нескінченної війни солдат сидить в окопі і думає про "ворога" - про те, що...
• Ворог невідомий, Нік Перумов. Доля розлучає вождя клану Твердислава та головну ворожку Джейану Ністову. А шкода! Якби вони були разом, ще невідомо, як би все повернулося, адже перед здвоєною міццю їхньої Сили руйнуватися самі…