Без каналізації життя у приватному будинку важко назвати комфортним. Зазвичай його монтують на етапі будівництва будинку. Проте бувають і винятки, коли власники з якихось причин змушені повертатися до питання її прокладання пізніше, коли будинок уже збудовано. Така прокладка буде складнішою і спричинить додаткові витрати. Наприклад, доведеться прокладати внутрішню каналізацію, виходячи з планування будинку, що склалося, і не завжди вдасться всі труби врізати в один каналізаційний трубопровід або в один каналізаційний стояк. Але всі пов'язані з монтажем питання можна вирішити правильно за дотримання певних вимог. Після цього рівень комфорту в заміському будинку стане іншим і навколишньому середовищу збитків не буде завдано.

Важливо! У великих приватних будинках зі значним навантаженням на каналізацію (в будинку кілька санвузлів, ванних кімнат, пральна машина, посудомийна машина) фахівці рекомендують застосовувати схему з двома та більше септиками.

Фахівці також рекомендують підключатись до центральної каналізації, якщо така можливість існує. Саме підключення коштуватиме дорожче, однак у майбутньому це зніме з вас практично всі проблеми. А зараз мова піде про локальну (індивідуальну) каналізацію, яка теж складається з внутрішньої та зовнішньої.

Монтаж внутрішньої каналізації

До робіт з прокладання внутрішньої каналізації відносяться:

• Монтаж стояка.
• Розведення труб до сантехприладів за приміщеннями.
• Монтаж фанової труби. Фанова труба підтримує стабільний атмосферний тиск у системі каналізації, пов'язуючи стояк з атмосферою, і запобігає створенню розрідження над стічними водами, що спускаються по стояку. Розрідження може призвести до надходження в приміщення неприємних запахів зі стояка, тому що «водяні замки» в сифонах будуть втягнуті в стояк. Її зазвичай встановлюють у будинках, що мають два і більше поверхи, або два (і більше) санвузли.

Схема внутрішньої каналізації

При розробці проекту приватного будинку розміщення приміщень, яких необхідно підвести каналізацію, зазвичай здійснюється в одній зоні на кожному поверсі. Таке планування спрощує прокладання каналізаційних труб. Водночас, для кожного будинку система каналізації проектується індивідуально.

Для монтажу каналізації у вже збудованому будинку замовляти проектне рішення досить дорого. Схему внутрішньої каналізації можна скласти. Звичайно, схему ви не зможете розробити так детально і професійно, як готується розділ «Каналізація» в проекті будинку. Але вона допоможе вам правильно прокласти каналізаційний трубопровід або змонтувати стояк і підрахувати потреби в обладнанні та матеріалах.

Запасіться рулеткою, олівцем та планом будинку. Якщо плану будинку в масштабі у вас немає, проміряйте всі потрібні відстані та нанесіть їх на папір-міліметрівку. Визначте місце розташування каналізаційного трубопроводу або стояка (стояків), а також сантехприладів. Позначте на схемі фасонні частини (для трубопроводу) та відстані від фасонних частин та стояка до сантехприладів. За допомогою фасонних частин ви зможете змінити діаметр та напрямок трубопроводу. Підрахуйте кількість необхідних сполучних елементів. Цю роботу треба буде повторити на кожному поверсі.

Діаметр стояка або каналізаційного трубопроводу (лежака) та діаметр випуску для відведення стоків із санвузла становить 100-110 мм. Для стоків із кухні та ванної (їх називають сірими) використовується труба діаметром 50 мм. Повороти в системі каналізації, щоб уникнути засорів, виконуються двома розташованими під кутом 45° колінами.

Підраховуєте потребу в трубах різного діаметру та сполучних елементах, і можна братися за роботу.

Які труби для внутрішньої каналізації вибрати?

Для монтажу внутрішньої каналізації використовуються чавунні, поліпропіленові (ПП) або полівінілхлоридні труби (ПВХ). Чавунні можна назвати «класикою» жанру, вони здатні витримувати великі навантаження, довговічні та надійні. Однак сьогодні популярністю користуються поліпропіленові та полівінілхлоридні труби, які мають відомий сірий колір. Вони значно дешевші за чавунні і процес монтажу виходить більш простим. Особливо популярні через свою гнучкість і маленьку вагу поліпропіленові. Крім того, труби ПП можуть витримувати високу температуру стічних вод. Про надійність і довговічність усіх названих труб можна сперечатися, але й ті та інші прослужать вам довго.

Для вибору септика, який повністю відповідатиме потребам вашої сім'ї, треба враховувати кількість мешканців будинку, характер проживання (тимчасова/постійна), приблизна щоденна витрата води на кожного члена сім'ї (залежить від кількості сантехприладів у будинку та наявності побутової техніки). Крім того, фахівці візьмуть до уваги рівень ґрунтових вод на вашій ділянці, розмір ділянки, від чого залежить розмір площі, тип ґрунту та клімат у регіоні проживання, що виділяється під очисні споруди.

Який тип септика ви виберете або, можливо, зупиніться на станції глибокої біологічної очистки - залежить від ваших фінансових можливостей. І, звісно, ​​рекомендацій спеціалістів. Обмірковуючи рішення, зважте на існуючі обмеження на розміщення подібних об'єктів:

• Відстань між городом та септиком має становити не менше 8 метрів.
• Мінімально допустима відстань від септика до будь-якого джерела води (колодязі, свердловини, водоймища) становить 20 метрів. І тут діє принцип «що далі, то краще».
• Мінімально допустима відстань від септика до житлового будинку становить 5 метрів.

Головна проблема у пристрої зовнішньої каналізації – правильний вибір очисної споруди. З земляними роботами та прокладкою ви впораєтеся без особливих зусиль.

Два очевидні висновки. По-перше, проектувати каналізацію бажано одночасно з розробкою проекту, а монтаж її здійснювати на етапі будівництва. Не доведеться довбати стіни та фундамент. По-друге, навіть якщо ви не змогли змонтувати каналізацію під час будівництва, нічого страшного в цьому немає. Проведіть необхідні розрахунки, складіть схему та за справу. Роботи багато, але каналізацію в приватному будинку ви точно зможете змонтувати.