Навколишній світ - один із найцікавіших і найцікавіших уроків у початковій школі. Це світ навколо нас, це тварини і рослини, це космос, весь всесвіт у нас на долоні. Дитина починає розуміти особливості її функціонування, дізнається, як усе відбувається у цьому світі. Навколишній світ початковій школі 1,2,3,4 класі - це підготовка до розуміння дитиною таких предметів як біологія, фізика, хімія, астрономія, фізика. Це потрібна база знань. Щоб нагромадити хорошу базу, потрібно багато читати, а батькам – займатися зі своєю дитиною. У заняттях допоможуть методичні посібники, які ви можете безкоштовно завантажити та роздрукувати з нашого сайту.
У цій статті представлений матеріал для учнів 3 класу, навколишній світ для яких надано у вигляді спрощених моделей екосистеми. Також розглянуто поняття суспільства людей, його структура та значення у житті кожної людини. На простих прикладах іде процес пояснення навколишнього світу. Це головне завдання цього матеріалу.
Поняття екосистем
Для того, щоб школяру 3 класу краще зрозуміти, що являє собою планета Земля, необхідно наочно продемонструвати модель глобуса. Наша планета має зовнішню оболонку, яка називається атмосферою. Усі живі організми Землі дихають атмосферним повітрям. Атмосфера захищає землю від перегріву, від випромінювань космічних променів.
Земля має водну оболонку – це гідросфера. Гідросферу утворюють підводні води, річки, моря, океани земної кулі.
Літосфера утворює жорстку оболонку Землі. Суша, гори, земля відносять до літосфери.
Усі живі організми, що живуть Землі, живуть у біосфері. Біосфера знаходиться на межі всіх інших трьох сфер.
Всі живі організми на Землі живуть у повітряному, водному та наземному середовищі. Для того щоб кругообіг речовин у природі не припинявся, всі живі організми не можуть обходитися один без одного. Всі організми за функціями (або ще можна порівняти функції організмів з професіями) поділяються на виробників, споживачів та руйнівників. Виробники – це рослини та дерева, споживачі – це в основному всі тварини, а от до руйнівників відносять бактерії, гриби та черв'яків. Виробники, споживачі та руйнівники не можуть жити на Землі без повітря, води, ґрунту та гірських порід. Отже, вище перелічені елементи можемо розділити на великі групи: жива і нежива природа. Таким чином, можна уявити навколишній світ - це жива та нежива природа.
Концепція суспільства. Його структура
Для учня 3 класу визначення поняття суспільства слід навести приклад його власну сім'ю, яка (переважно) складається з членів: батько, мати, бабуся, дідусь, брати, сестри. Сім'я (група людей) є елементарним чи основним осередком суспільства. Усі члени суспільства взаємодіють між собою. Таким чином, також і суспільство – це навколишній світ. Все суспільство тримається на чотирьох складових. Цими складовими є парламент, лікарня, церква, в'язниця. Навколишній світ - це певна структура, яка була сформована ще в давнину, і її основа збережена і на сьогоднішній день.
Поняття економіки
Давайте виділимо ті речі, які необхідні людині для життя. Такі речі називають потребами. Що ми можемо зарахувати до потреб людини? Це потреба у їжі, у відпочинку, в одязі, у роботі, у збереженні здоров'я, у транспорті, у безпеці. Цей перелік можна ще довго продовжувати. Потреби у людства різні за метою та змістом.
Потреби може бути пізнавальними (театр, книжки, телебачення), фізіологічними (голод, сон), матеріальними (квартира, комп'ютер, машина, дача). Багато що нам дає природа – це тепло сонця, повітря, вода, урожай землі. А кохання, спілкування, дружба – це всі ми отримуємо, спілкуючись один з одним. А всі матеріальні блага – це те, чого не може бути у природі (вдома, машини, одяг) – дає нам економіка. У перекладі з грецької мови – "ведення домашнього господарства". Ось у такому простому поясненні для учнів 3 класу навколишній світ виглядатиме просто та зрозуміло.
Висновок
Насамкінець хотілося б сказати, що, незважаючи на масштабність і складність, навколишній світ - це досить тендітна структура, цінувати, а головне, берегти його для майбутніх поколінь є головним завданням дорослих перед дітьми. Але при цьому на етапі навчання у підростаючого покоління необхідно сформувати відповідну систему цінностей.
Повітря та вода, материки та океани, глибинні надра Землі та насичена киснем атмосфера блакитного неба, різноманітність природного ландшафту та дивовижні куточки світу.
Все це Наш спільний будинок – планета Земля!
У розділ...
Планети та зірки
У нескінченному розширенні простору, на відстані безлічі світлових років, розташовані галактики, зірки та об'єкти таємничого світу Всесвіту.
Дивовижний світ Всесвіту, далекі зірки та наші сусіди – планети Сонячної системи.
У розділ...
Природні ресурси
Наша планета містить величезну кількість природних ресурсів, це і водні, земельні та лісові ресурси, корисні копалини, енергія сонця та вітру. Правильне, не марнотратне використання природних ресурсів у сукупності з дбайливим ставленням до навколишнього середовища, сприяє життєдіяльності людини і в цілому дозволяє розвиватися людському суспільству.
У розділ...
Дари та багатства лежать глибоко в надрах Землі, завдяки яким ми можемо отримувати тепло та енергію, будівельні матеріали та суміші, дорогоцінне каміння та камнесамокольорову сировину. Корисні копалини залягають у земній корі та утворюються з лави-магми, осадових порід та природних мінералів, сформувавшись протягом тривалої історії процесів утворення Землі. Після розробки та видобутку корисні копалини можуть ефективно використовуватися в торгово-промислових цілях.
У розділ...
Промисловий сектор економіки кожної держави є найважливішим фактором розвитку відносин у зовнішніх економічних та політичних зв'язків на світовій арені, а розвинена галузь сільського господарства стає запорукою благополуччя у продовольчих потребах населення.
У розділ...
Галузі промисловості та енергетики:
Галузі сільського господарства:
Промисловість та сільське господарство Росії та країн світу:
Народи материків та країн світу
На Землі налічується понад 5 тисяч народів, багато з яких мають власну мову, хоч можуть і запозичувати для спілкування мову інших країн, проте кожен з народів мають свою культуру, свій народний костюм, промисел і традиції та звичаї, що переходять з покоління в покоління.
У розділ...
Народи материків світу:
Народи країн світу:
Екологія, природа та суспільство
Людина та природа нерозривно пов'язані один з одним. Створюючи суспільство, розвиваючи технічні засоби для поліпшення умов життя у навколишньому середовищі, людина взаємодіє з навколишнім світом природи, користується енергією та силами природи, використовує природні ресурси та запаси. Розуміння та повага людиною цінностей природи дозволяє жити суспільству в гармонії з природою навколишнього світу.
У розділ...
ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ПЕРШОГО ВЕРЕСНЯ"
ВИНОГРАДОВА Наталія Федорівна,
РИДЗЕ Оксана Анатоліївна
"Навколишній світ" як навчальний предмет у початковій школі: особливості, можливості, методичні підходи
План лекцій з курсу |
|
Номер газети |
Назва лекції |
лекція 1.
Молодший школяр та навколишній світ: особливості взаємодії. |
|
лекція 2. Розвиток та виховання молодшого школяра – мета вивчення предмета «Навколишній світ». Чому предмет «Природознавство» було замінено «Навколишнім світом»? Який внесок предмета «Навколишній світ» у розвиток та виховання молодшого школяра? Які якості особистості розвиваються переважно під час уроків навколишнього світу? |
|
лекція 3. Чому вчити: які знання про навколишній світ є для молодшого школяра актуальними. Що означає «актуальне знання»? Чому зміст знань про навколишній світ має бути інтегрованим? За яких умов знання переходять у ціннісні стосунки? Контрольна робота №1. |
|
лекція 4. Урок «навколишнього світу»: типи та структура. Чому комбінований урок може бути пріоритетним щодо навколишнього світу? Які типи уроків відбивають специфіку навколишнього світу як об'єкта вивчення? Чому гра, логічні та творчі завдання мають бути обов'язковими структурними одиницями уроку? |
|
лекція 5. Коли молодший школяр активний: методи активізації пізнавальної діяльності під час уроків «навколишнього світу». За яких умов організації пізнавальної діяльності молодший школяр активний, ініціативний, самостійний та працює у зоні найближчого розвитку? |
|
лекція 6. Що таке навчальна самостійність та як її розвивати? Чим різняться побутова та навчальна самостійність? Які вміння забезпечують розвиток навчальної самостійності? Контрольна робота №2. |
|
лекція 7. Молодші школярі працюють разом: використання різних форм організації навчання під час уроків навколишнього світу. Коли вчення стає колективною діяльністю? У чому дидактичне значення різних форм організації спільної діяльності? |
|
лекція 8. Чи потрібно «Навколишній світ» знати на позначку? Чи можна стосунки та почуття міряти відміткою? Як оцінювати знання про навколишній світ? Підсумкова робота. |
|
лекція 2.
Розвиток та виховання молодшого школяра – мета вивчення предмета «Навколишній світ»
Тема "круглого столу".«Чи потрібний предмет «Навколишній світ» у початковій школі?
Учасники:методист УО, завуч, учитель, батько.
Завуч.Предмет «Навколишній світ» у навчальний план початкової школи включений недавно, колись у школі вивчався предмет «Природознавство». І мені здається, що для молодшого школяра він був дуже вдалим. Діти любили цей предмет.
Вчитель.Згодна: скільки років діти успішно вивчали природознавство! Курс «Довкілля» досить складний, містить значний обсяг інформації з багатьох областей (біології, географії, суспільствознавства, фізики і навіть хімії). Дитина і так перевантажена знаннями з російської мови та математики, а тут таке навантаження: читати, проводити досліди, вигадувати... Це непосильно для дітей такого віку. А скільки страждань цей предмет завдає учителю! До кожного уроку потрібно довго готуватися.
Методист УО.Нагадаю шановним колегам, що в історії розвитку початкової освіти завжди був інтегрований предмет, який знайомить дітей із різними сторонами навколишнього світу. Початок цього було покладено у ХІХ столітті К.Д. Ушинським у «Рідному слові», А.Я. Гердом у «Світі Божому» і пізніше – у курсі «Природознавство та географія», який вивчався у 20-ті роки XX століття та включав знання про взаємини людини та природи.
Батько.Маю визнати, що обсяг знань сьогодні справді дуже великий. Але моя молодша дочка, вивчаючи цей предмет, має значно солідніший запас знань про життя в суспільстві, ніж старша, яка вивчала природознавство. На мій погляд, предмет «Навколишній світ» вкрай необхідний молодшому школяру, оскільки дозволяє йому орієнтуватися в навколишньому, приймати правильні рішення про те, як поводитися в природі, стежити за власним здоров'ям, пізнавати правила взаємин і культуру країни.
Методист УО.Це особливо важливо сьогодні, коли ми втратили цінності радянського суспільства, а нові поки що не придбали.
Вчитель.Але цей курс значно складніший за природознавство. Він дуже багатогранний, що вимагає (насамперед від вчителя!) бажання та вміння досліджувати, відкривати нове. Хоча, згодна, результати нашої праці очевидніші.
Батько.Ви говорите про те, що курс важкий, але труднощі процесу пізнання (доступні, звичайно) більше викликають інтерес, ніж їх відсутність. І ще: дуже багато з того, що вивчається, дитині вже відомо. Але тільки чомусь багато вчителів, як і раніше, змушують вивчати все, що написано в підручнику. Невже за 20–30 років нічого не змінилося і наші діти, як ми та наші батьки, маємо розвивати вміння зубрити?
Методист УО.Пропоную обговорити всі ці проблеми:
Чому предмет «Природознавство» було замінено «Навколишнім світом»?
Який внесок предмета «Навколишній світ» у розвиток та виховання молодшого школяра?
Які якості особистості розвиваються переважно під час уроків навколишнього світу?
? Чому предмет «Природознавство» було замінено предметом «Навколишній світ»?
Якщо ми заглянемо у підручники з історії педагогіки та поцікавимося навчальними планами та номенклатурою предметів, які в різні історичні часи вивчали школярі початкових класів, то звернемо увагу на те, що вперше курс, подібний до природознавства, з'явився у другій половині ХVIII століття. Автор "Накреслення природної історії, виданого для Народних училищ Російської імперії..." (1786) В.Ф. Зуєв пропонував знайомити учнів молодших класів з неживою природою («Викопне царство»), рослинами («Прозябане царство»), тваринами («Тварина царство»). Автори всіх курсів природознавства, які вивчалися пізніше, аж до 90-х років ХIХ століття (О. Герд, Л. Севрук, І. Полянський, Д. Кайгородов, В. Горощенко, О. Низова, З.А. Ф. Мельчаков, А. А. Плешаков), приділяли основну увагу розширенню отримуваних дітьми знань. Поступово вводилися нові і нові розділи, що відбивають область природничих знань: грунт, природні співтовариства, будова людського організму, екологія та ін. В основу курсу автори поклали ідею різноманіття царств природи, характеристику їхніх представників.
Іноді предмет «Природознавство» («Природознавство») знімався як самостійний предмет і замінювався пояснювальним читанням під час уроків читання та рідної мови. Це було за часів К.Д. Ушинського та його послідовників; це було майже тридцять років у період з 1937 по 1966 рік. Цей курс ознайомлення зі світом не міг, звичайно, вирішити всі освітні та виховні завдання, але мав одну перевагу – світ вивчався цілісно.
Вивчення історії теж входило у різні історичні часи програми навчання учнів початкових класів. Так, «Статутом гімназій та прогімназій» (1864 р.) було передбачено вивчення у 3–4-х класах епізодичного курсу історії, елементарний курс суспільствознавства у 20-ті роки XX сторіччя був обов'язковим предметом у 2–3-х класах початкової школи, потім (у 30-ті роки) було запроваджено курс історії СРСР. На жаль, згодом ознайомлення з історією, сучасним життям суспільства залишилося у межах пояснювального читання.
Мабуть, порушення принципу природовідповідності навчання (діти молодшого шкільного віку пізнають світ цілісно) і стало основною причиною виникнення на основі «Природознавства» предмета «Навколишній світ».
Яким би цікавим та корисним не було природознавство, воно не вирішувало завдань соціального розвитку молодшого школяра. Відомо, що людина – істота не лише біологічна, а й соціальна.
Більше того, людина народжується як біологічна істота, а розвивається як соціальна, як член певного суспільства, що існує у певний час та у певному просторі. Людина не може розвиватися поза соціумом, жоден мауглі в реальному житті не зміг стати повноцінною людиною.
Триєдність навколишнього світу (природа-людина – суспільство) і стала основною концептуальною ідеєю розробки нового для початкової школи предмета «Навколишній світ». Спочатку це було реалізовано в авторській програмі «Навколишній світ» Н.Ф. Виноградової, а потім знайшло відображення у державному стандарті та навчальному плані, де з початку 90-х років з'явився предмет «Навколишній світ».
З урахуванням особливостей сучасного суспільства та соціального боку життя людей проблема розширення знань про навколишній світ набула особливого значення. Сьогодні держава та суспільство поставили перед школою найважливіше завдання: виховувати вищі почуття підростаючого покоління, формувати уявлення про історію нашої держави, розвивати цінні відносини та орієнтири.
? Який внесок предмета «Навколишній світ» у розвиток та виховання молодшого школяра?
Звернемо увагу на те, що наявність знань, засвоєння будь-якої інформації є суттєвим показником розвитку, але не найважливішим.
Визначний дитячий психолог Л.С. Виготський визначив розвиток дитини як результат навчання, що не збігається з його змістом,тобто як особистісні новоутворення, які принципово відрізняють дитину в кінці навчання від нього самого на початку. Це зміни, що відбуваються в психіці (у сприйнятті, увазі, уяві, мисленні, мовленні та пам'яті), в особистісному розвитку (у розумінні себе, самоконтролі та самооцінці, управлінні своїми почуттями та вчинками тощо), у відношенні до навколишнього світу та діяльності , Якою займається дитина, та ін.
Які ж характеристики розвитку, найважливіші для молодшого школяра, формуються щодо предмета «Навколишній світ»?
Уміння застосовувати набуті знання, вибирати раціональний спосіб вирішення навчальної задачі;
прагнення бути самостійним і виявляти ініціативу щодо навколишньої дійсності, знаходити способи отримання, систематизації, узагальнення інформації;
вміння здійснювати навчальну співпрацю, вибирати партнера за діяльністю, доцільні способи спільної роботи;
уміння оцінювати своє незнання, знаходити причину скоєної помилки та шляхи її виправлення, визначати необхідність отримання нових знань.
Однією з головних завдань предмета, що розглядається є розвиток загальної культури школяра. Діяльність вчителя початкової школи спрямовано формування елементів екологічної культури, розвиток моральних почуттів, і навіть культури поведінки у суспільстві.
Оскільки уроки будуються на конкретному та близькому дітям матеріалі, вони зачіпають їх почуття, дозволяють порівнювати свій досвід із тим, що купується, мати свою точку зору. Наприклад, у 2-му класі діти вивчають досить скрутну тему «Росія – твоя Батьківщина». Для роботи зі складним для другокласника текстом у підручнику пропонуються дві емоційні опори. Перша – розповідь «Про що розповів тато» – малює емоційну ситуацію, знайому майже кожній дитині: тато повертається з відрядження та розмовляє з дітьми про те, як він скучив за домом. У процесі читання та обговорення тексту діти можуть відповісти на такі запитання: «Чи траплялися такі історії з вами? Коли ви сумували за домом? Чи згадуєте ви про своє рідне місто, вулицю, будинок, коли їдете в інші місця? Чому людина нудьгує по дому?
В результаті колективного обговорення школярі приходять до висновку: людина звикає до рідного дому, де йому завжди затишно і добре, де на нього чекають і сумують за ним. Батьківщина – це теж рідна хата, тому людина не може довго жити без своєї Вітчизни.
Одночасно вчитель пропонує іншу емоційну опору: школярі розглядають репродукцію картини І.І. Левітана «Вечірній дзвін». Особливо важливо звернути увагу дітей такі слова: «Поет передає свою любов до Батьківщини словами, композитор – мелодією, а художник – фарбами». Це підготує учнів до аналізу сенсу вірша І. Шаферана «Червоне сонечко» (С. 52 у підручнику для 2-го класу)- Поет передає своє почуття любові до рідного краю, природи, Батьківщини.
Звичайно, особистісне ставлення до події, моральної норми, формується у молодшого школяра непросто. Для цього і необхідно вибудовувати систему емоційних «допомог»: наводити приклади з життя дітей, пожвавлювати їх досвід, використовувати наочний матеріал та ін.
Наведемо приклад. У 4-му класі вивчається тема «Від народження до старості». На одному з уроків хлопцям пропонується поміркувати на тему «Чому старим потрібна твоя допомога?». Як перша емоційна опора в обговоренні теми вчитель використовує життєвий досвід учня. Четверокласник зіставляє образ людини похилого віку, що у його минулому досвіді, з чином, представленим у тексті підручника. І тут емоційна опора поєднується зі змістовною: досвід дітей збагачується конкретними життєвими ситуаціями.
Друга емоційна опора – репродукція картини чудового російського художника В.М. Васнєцова «З квартири на квартиру». Порівнюючи свій досвід спілкування з літніми людьми, розглядаючи картину, учень отримує можливість замислитися над тим, чи нормально ставлення до людей похилого віку, яке ми часто спостерігаємо, як самі поводимося. Можливо, обговоривши з однокласниками важливість і необхідність уваги до людей похилого віку, учень приділить трохи часу своїм родичам, скаже добре слово старим, надасть при нагоді посильну допомогу. Третя емоційна опора – розповіді учнів про те, як вони допомагають бабусям, дідусям та обговорення ситуації «Бабуся прийшла додому».
Уроки навколишнього світу при правильній їх організації дають можливість розвивати найважливіші інтелектуальні якості учня: вміння порівнювати, класифікувати, робити висновки. Наприклад, вивчаючи у 2-му класі тему «Твоє перше знайомство із зірками», вчитель пропонує розглянути дві схеми та обговорити таку проблему: «У далекі часи люди, малюючи Всесвіт, поміщали Землю в центр – приблизно так, як намальовано на першій схемі, – і думали, що Сонце обертається довкола Землі. Порівняйте схеми. Яка з них видається вам правильною з погляду сучасної астрономії?» (Друга схема відображає сучасний погляд на будову Сонячної системи.)
В результаті обговорення діти приходять до такого висновку: у давнину люди мали неправильне уявлення про роль Сонця в Сонячній системі. Ця зірка – центр Сонячної системи, і Земля обертається довкола Сонця. Таким чином, порівняння двох різних точок зору стає основою правильного розуміння зв'язків у навколишньому світі.
Серед цілей вивчення навколишнього світу одна з найважливіших - розвиток суспільно значущих якостей особистості, ціннісних уявлень про природу, людей, суспільство. На її досягнення спрямовані як зміст курсу , і всі компоненти методики ознайомлення з природою, суспільством, людьми тощо. Особливо важливі для формування позитивного ставлення до світу та його пізнання проблемні ситуації.
Наприклад, під час обговорення у 4-му класі проблемних питань: «Чому російські воїни завжди спалювали у себе мости?», «Чому говорили: “Відступати нікуди. За нами Москва!”?, Що означають слова А.С. Пушкіна, сказані про Кутузова: “Коли народної віри голос...” (Див. підручник)?», «Чому слова пісні “Вставай, величезна країна...” надихали людей на подвиги?» і т.п. – у дітей зароджуються найвищі моральні почуття – патріотизм, гордість за героїчну історію рідної країни, схиляння перед подвигами наших предків.
Ціннісні позиції молодшого школяра проявляються у його діяльності – спочатку у навчальних ситуаціях, потім у повсякденному житті. Молодший школяр у своїх висловлюваннях, коментарях до своїх малюнків та ілюстраціях підручника, у творах, оповіданнях-етюдах відображає своє власне розуміння подій країни, вчиться порівнювати свої емоційні стани із стосунками, які висловлюють у своїх творах автори художніх полотен, літературних творів, скульптурних композицій та ін. Наприклад, у підручнику для 4-го класу підібрано ряд плакатів, присвячених Великій Вітчизняній війні. Розглядаючи їх, чотирикласники звертають увагу на образотворчі засоби, якими користуються митці, на те, як вони зображають наших вояків та ворогів-фашистів. Так, плакат «Чого Гітлер хоче і що він отримає» засобами образотворчого мистецтва фактично називає низку причин, через які Гітлер розв'язав війну з Радянським Союзом: «Гітлер хоче хліб у селян відібрати; хоче заводи буржу віддати; хоче землю всіяти трунами; хоче вільних зробити рабами».
Звісно, у молодшому шкільному віці лише починається розвиток рефлексії дитини. Щоб школяр вчився оцінювати результати своєї діяльності, у тому, щоб успішно формувалися його самооцінка і самоконтроль, вже у 1-му класі вводиться спеціальне вправу: «Оціни, як виконував завдання». Учень уважно читає сам (або слухає вчителя) усі варіанти відповідей на оцінку виконання завдання:
- Швидко, правильно, самостійно;
- Правильно, але повільно;
- Правильно, але за допомогою інших;
- Швидко, але неправильно.
Потім учень вибирає з відповідей один, який, на його думку, відповідає процесу його діяльності та отриманому результату. Оскільки школяр може вибрати лише одну відповідь із чотирьох, це змушує її спочатку проаналізувати усі запропоновані варіанти відповідей. Досвід використання цього та аналогічних вправ показує, що до кінця першого року навчання діти досить об'єктивно оцінюють свою діяльність, що дозволяє запровадити у наступних класах більш диференційовані оцінки.
Процес вивчення навколишнього світу більшою мірою, ніж інші навчальні дисципліни початкової школи, сприяє розвитку дитячої ерудиції.
При вивченні курсу учні освоюють досить великий обсяг знань із різних освітніх областей – природознавства, географії, суспільствознавства, анатомії та ін. Це означає, що предмет «Навколишній світ» культурологічний, що формує культуру та ерудицію дитини. Вивчення природи, нашого суспільства та людини сприяє моральному становленню особистості, формуванню гуманного ставлення до всього живому. Дитина засвоює правила поведінки, вчиться взаємодіяти коїться з іншими людьми, розуміти себе, управляти своєю поведінкою.
Наприклад, у 2-му класі на уроках на тему «Хто живе поряд з тобою» діти вивчають правила культури поведінки та ставлення до людей. Щоб уникнути науки, формального запам'ятовування правил, необхідно більше уваги приділити емоційному боці людських вчинків. Висновок, який зроблять учні: «Без правил суспільство неспроможна існувати. Правила допомагають людям жити без проблем. Дотримання правил дозволяє організувати життя». ( Наведемо приклад із підручника 2 класу. С. 42-43.)
Важливою стороною особистості дитини, що росте, є виховання екологічної культури. Діти пізнають абетку законів життя природи, дізнаються про взаємодію рослинних і тваринних організмів, про необхідність дбайливого, дбайливого та розумного ставлення до природного середовища. У процесі навчання формується досвід оцінки поведінки людини в природі, розвиваються вміння та навички догляду за тваринами, рослинами, надання їм необхідної допомоги як у штучному, так і в природному середовищі. В основі естетичного виховання молодших школярів лежить образне, емоційне сприйняття об'єктів, створених природою та людиною. Різноманітність, яскравість, динамічність об'єктів навколишнього світу впливають на стійкість емоційних вражень, а взаємозв'язок між емоційною та пізнавальною стає умовою розвитку естетичних почуттів.
Постійно спостерігаючи явища навколишнього світу та перебуваючи у взаємодії з його предметами та об'єктами, молодший школяр набуває не лише великого чуттєвого досвіду. У нього розвиваються вміння аналізувати, встановлювати зв'язки та залежності, класифікувати, порівнювати, узагальнювати те, що спостерігається, робити висновки – тобто він вчиться бути учнем.
У процесі ознайомлення з навколишнім світом досить легко створити ситуації здивування, питання, припущення, передбачення, які стають основою для появи мотиву отримання знань, набувають особливого значення у розвитку логічного мислення та зв'язного мовлення (промови-міркування).
Уявімо тепер цілі предмета у вигляді схеми.
Провідні цілі предмета «Навколишній світ»
Цілі, зумовлені природничим змістом предмета:
формування систематизованих знань про різноманіття природи та умови її життя;
розвиток позитивного ставлення до природи, елементів екологічної культури;
формування навичок дбайливого, творчого ставлення до природи.
Цілі, обумовлені суспільствознавчим змістом предмета:
виховання почав вищих моральних почуттів (стосунки до Батьківщини, її культури та історії), толерантності та ін;
виховання культури поведінки та взаємовідносин;
розвиток уміння співпереживати, виявляти увагу, надавати допомогу та ін.
Цілі, зумовлені інтегрованим характером змісту курсу:
формування загальної культури та ерудиції школярів;
розвиток ціннісних відносин до навколишнього світу, моральних та естетичних почуттів;
усвідомлення себе як частини природи та члена суспільства.
? Які якості особистості розвиваються переважно під час уроків навколишнього світу?
Якщо з прийнятої у дидактиці позиції у тому, що намічені мети навчання є запланованим результатом дидактичного процесу, то реалізація перелічених вище провідних цілей освіти молодшого школяра призведе до появи «новоутворень» (Л.С. Виготський) його особи.
Ці нові якості дитині допоможуть їй взаємодіяти зі світом і самим собою, стануть елементами його готовності до такої взаємодії.
Виділимо основні компоненти готовності молодшого школяра взаємодії з навколишнім світом.
1. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ– здатність працювати з інформацією різного типу, уміння застосовувати знання у нестандартних ситуаціях, визначати спосіб побудови навчального завдання; володіти (на віковому рівні) прийомами самостійного добування нових знань. До інтелектуальної готовності відносяться і необхідний рівень розвитку пізнавальних інтересів, здатність учня працювати в умовах пошуку, уміння висувати та обговорювати припущення, проводити невеликі дослідження.
2. ОСОБИСТА ГОТОВНІСТЬ– бажання та вміння виявляти самостійність, ініціативу, цілеспрямованість, вольове зусилля при подоланні труднощів; вміння планувати та організовувати свою діяльність, володіти елементарними правилами навчального співробітництва.
3. КОМУНІКАТИВНА ГОТОВНІСТЬ– здатність використовувати засоби мови та мови для отримання та передачі інформації, уміння брати участь у навчальному діалозі, будувати монологічні висловлювання різного типу.
4. РЕФЛЕКСИВНА ГОТОВНІСТЬ– здатність здійснювати контроль та оцінку своєї діяльності, передбачати можливі наслідки своїх дій, знаходити та усувати причину виникаючих труднощів; свідомість власної гідності, вміння об'єктивно оцінювати свої навчальні досягнення та прагнути їх поліпшення.
5. ДІЛОВА (діяльнісна) ГОТОВНІСТЬ- здатність переводити практичне завдання до навчальної, конструювати свою діяльність від постановки мети до отримання результату; вміння застосовувати алгоритм дій; здатність працювати за умов вибору.
6. КРЕАТИВНА ГОТОВНІСТЬ- Здатність вирішувати навчальне завдання творчо; бажання
та вміння відмовлятися від зразка, добиватися оригінальності та новизни рішення.
7. ЕМОЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ– система навчально-пізнавальних мотивів (обґрунтоване бажання вчитися), адекватна емоційна реакція на різні навчальні ситуації, уміння використовувати та набувати чуттєвого досвіду.
З перерахованого вище слід, що характеристика готовності молодшого школяра індиферентна змісту навчання, тобто дані якості учня може бути сформовані будь-якому уроці.
Питання для самоперевірки
1. Доведіть особливе значення світу для соціального розвитку дитини.
2. Яким є ставлення батьків учнів вашого класу до предмета «Навколишній світ»?
3. Охарактеризуйте одне з цілей вивчення предмета.
4. Як ви розумієте готовність молодшого школяра до життя в сучасному світі?
5. Висловіть свою думку щодо питання: «Чи потрібно коригувати процес навчання у зв'язку зі змінами у сучасній суспільній ситуації?»
1. Виноградова Н.Ф. Концептуальні засади побудови навчально-методичного комплекту «Початкова школа ХХІ сторіччя». - М: Вентана-Граф, 2005.
2. Виноградова Н.Ф. Стратегія Російської Федерації у сфері розвитку освіти на період до 2008 р.: пріоритети освіти як внесок у соціально-економічний розвиток країни // Початкова освіта. - 2005. - № 5.
3. Виноградова Н.Ф. Як реалізувати особистісно-орієнтовану освіту у початковій школі? // Початкова школа. - 2001. - № 9.
4. Виноградова Н.Ф. Навчання має бути розвиваючим // Початкова освіта. - 2004. - № 2.
5. Виноградова Н.Ф.Як розвивати рефлексивні можливості. Початкову освіту. - 2005. - № 4.
6. Журова Л.Є., Виноградова Н.Ф.. Навчальна діяльність: Програма для початкової школи// У сб. "Програми для чотирирічної початкової школи". - М: Вентана-Граф, 2005.
Вивчення навколишнього світу благотворно впливає на розвиток різних сторін особистості дитини і, насамперед, на її розумовий розвиток. У процесі пізнання природи, соціального світу відбувається вдосконалення сенсорних процесів, мислення, мови, розвивається допитливість. Навколишній світ – джерело почуттів. Постійно спостерігаючи явища навколишнього світу і перебуваючи у взаємодії з його предметами та об'єктами, молодший школяр набуває не тільки багатого чуттєвого досвіду, а й розвиває вміння аналізувати, встановлювати зв'язки та залежності, узагальнювати спостережуване та робити висновки – загалом усе те, що робить дитину розумнішою. , Кмітливіше, цікавіше. Водночас виховується логіка думки, розвиваються логічно правильне мовлення та уяву.
У процесі ознайомлення з навколишнім світом досить легко створювати ситуації подиву, питання, припущення, передбачення, які стають основою для появи мотиву отримання знань, набувають особливого значення у розвитку логічного мислення та зв'язного мовлення (промови-міркування). Істина самого слова, логічне вправу думки - ті елементи розвитку, які, на думку К.Д. Ушинського, народжуються у процесі пізнання дитиною світу, наприклад світу природи. «Все, що є в мові логічного, - писав великий педагог, - випливає зі спостережень людини над природою», а сама логіка «є не що інше, як відображення в нашому розумі зв'язку предметів та явищ природи».
Діяльність, якою займаються діти під час уроків навколишнього світу, сприяєрозвитку навчально-пізнавальних умінь: школярі ставлять та вирішують проблемні завдання, застосовують логічні операції, проводять порівняння, класифікацію, знаходять причинні залежності та ін.
З розвитком мислення тісно пов'язане та формуваннякомунікативних умінь: участь у діалозі, у спільному обговоренні проблеми, побудова зв'язкової розповіді та ін.
Необхідно звернути увагу ще один істотний результат, якого призводить процес вивчення навколишнього світу − розвиток дитячої ерудиції. У початковій школі діти отримують досить великий обсяг знань із різних освітніх областей – природознавства, географії, історії, суспільствознавства, анатомії та ін., тобто предмет «Навколишній світ» є курсом культурологічним, що формує загальну культуру та ерудицію дитини.
«Якщо душа здорова, якщо вона спокійна, статечна і поміркована, то й розум буде ясним і тверезим…» − ці слова філософа Л. Сенеки підтверджують взаємозв'язок розумового та морального виховання.
Процес вивчення навколишнього світу зачіпає як область розумового розвитку, а й сприяє моральному становленню особистості, формуванню гуманного ставлення до всього живому. Дитина засвоює правила поведінки у природі, у суспільстві, вчиться взаємодіяти коїться з іншими людьми, розуміти себе й управляти своєю поведінкою. Вивчення нашого суспільства, історії держави, її культури, звичаїв, громадянських воєн створює умови для виховання вищих моральних почуттів – патріотизму, гуманізму, інтернаціоналізму
Звичайно, не у всіх дітей сформована ініціативна, самостійна морально цінна поведінка. У багатьох школярів переважає утилітарне, споглядальне, інколи ж і егоїстичне ставлення до об'єктів і людям.Завдання вчителя − виховати в дитини бажання правильно застосовувати отримані знання, об'єктивно оцінювати свою поведінку в соціальному та природному середовищі, порівнювати її із зразковою. Саме заняття з предмету «навколишній світ» дозволяють перевести знання у самостійну діяльність: працю на природі, допомогу однолітку, прояв уваги до дорослого та ін.
Важливимаспектом морального розвиткудітей є виховання екологічної культури. Діти пізнають азбучні істини науки про взаємодію рослинних і тваринних організмів, про зв'язок людини з природою, про необхідність дбайливого, дбайливого та розумного до неї ставлення. В останні роки відбулася екологізація всіх природничих знань, які пропонуються молодшим школярам. У межах предмета «Навколишній світ» діти знайомляться з найважливішими екологічними зв'язками у природі, а отримані ними знання стають фундаментом виховання екологічно грамотного ставлення до довкілля. Збагачується досвід емоційних оцінок поведінки людини в природі, розвиваються вміння та навички догляду за тваринами та рослинами, надання їм необхідної допомоги як у штучно створеному, так і природному середовищі їх проживання.
В основіестетичного вихованнямолодших школярів, що здійснюється на уроках навколишнього світу, лежить образне, емоційне сприйняття об'єктів, створених природою та людиною. Здивування, що виникають при цьому, визначають емоційно-позитивне ставлення до аналізованого об'єкта. У цьому випадку емоції виконують орієнтовну та регулюючу роль. Різноманітність, яскравість, динамічність об'єктів навколишнього світу впливають на стійкість емоційних вражень, а взаємозв'язок між емоційними пізнавальними стає умовою розвитку естетичних почуттів. Завдання уроків якраз і полягає в тому, щоб підтримати емоційний стан, що народився, використовувати його для придбання знань і розвитку пізнавального інтересу.
Виходячи з психологічних особливостей взаємодії дитини молодшого шкільного віку з навколишнім світом, визначається перше концептуальне положення побудови курсу – доцільно, щоб він був інтегрованим. Багато вчених відзначали важливість інтегрованого вивчення навколишнього світу. Ще великий філософ Г. Гегель вказував на те, що пізнання окремих сторін дійсності поза їх взаємозв'язком породжує «хворобу блукання від одного предмета до іншого та інтелектуальну безглуздість».
Інтегрована побудова предмета «Навколишній світ» надає такі можливості:
– встановлює тісніші зв'язки між пізнанням природи та соціального життя; розуміє взаємозалежності у системі «людина – природа – суспільство»;
- Усвідомлює необхідність виконання правил поведінки, сутність морально-етичних установок; отримує початкові навички екологічної культури;
– підходить до розуміння себе як індивідуальності, своїх здібностей та можливостей, усвідомлює можливість змінювати себе, розуміє важливість здорового способу життя;
– готується до вивчення базових предметів у основній школе.
Предмету «Навколишній світ» властиві такіфункції.
Освітня функціяполягає у формуванні різноманітних уявлень про природу, людину та суспільство, елементарне орієнтування в доступних природничо-наукових, суспільствознавчих, історичних та психологічних поняттях, розвитку цілісного сприйняття навколишнього світу.
Розвиваюча функціязабезпечує: усвідомлення окремих (доступних для розуміння) зв'язків у природному та соціальному світі, психічний та особистісний розвиток школяра, формування передумов наукового світогляду. Забезпечується формування загальнонавчальних умінь − виділяти суттєві та несуттєві ознаки об'єкта, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, розуміти головну думку наукового тексту, усвідомлювати, що будь-яка подія відбувається у часі та у просторі, фіксувати результати спостережень та ін. Розвиваюча функція предмета передбачає дитини, її загальної культури.
Виховує функціявключає вирішення завдань соціалізації дитини, прийняття ним гуманістичних норм існування в середовищі, виховання емоційно-позитивного погляду на світ, формування моральних та естетичних почуттів.
Культурологічна функціязабезпечує умови для розвитку загальних уявлень школярів про культуру людського суспільства, про ті досягнення, що виникли у його розвитку. Зміст, що допомагає реалізувати цю функцію, включає різноманітні знання про основні сторони культури (освіта, історія книговидання, мистецтво, наука, техніка тощо), що сприяє розвитку культури та ерудиції самої дитини.
Пропедевтична функціязабезпечує підготовку молодшого школяра до засвоєння найрізноманітніших відомостей як із природничих дисциплін (біологія, фізика, хімія та ін), так і гуманітарних (література, суспільствознавство, історія та ін) в середній ланці.
Таким чином, ми розглянули поняття про загальний розвиток особистості молодшого школяра, ознайомилися з психолого-педагогічними особливостями дітей цього віку, вивчили значення предмета «Навколишній світ» у загальному розвитку дітей молодшого шкільного віку.