Бібліографія Михайла Леонтьєва
Однак Здрастуйте! – М., 2005.
Проте, до побачення! – М., 2005.
Фортеця Росія: прощання з лібералізмом, «Яуза», 2005. – 189 с. (у співавторстві)
Чи загрожує Росії «помаранчева революція»? – М., 2005.
Внутрішній ворог: Поразницька «еліта» губить Росію – М., 2005.
Леонтьєв М. В., Жуков Д. А. «Незалежна» Грузія: Бандит у тигровій шкурі. – М.: Яуза, 2008. – 352 с.
Велика гра: Британська імперія проти Росії та СРСР. – М.: АСТ, 2008. – 319 с.
Ідеологія суверенітету. Від імітації до справжності. - М: Ізборський клуб, Книжковий світ, 2014. - 320 стор.
11.10.2018
Леонтьєв Михайло Володимирович
Російський журналіст
АТ «Роснефть»
Михайло Леонтьєв народився 12 жовтня 1958 року у місті Москва. Мати майбутнього журналіста Миру Мойсіївна працювала викладачем у Московському інституті імені Плеханова, отець Володимир Якович був авіаконструктором.
З дитинства у Михайла Леонтьєва була пристрасть до літератури – хлопчик читав «запійно», особливо йому подобалися історичні повісті та романи. У п'ять років батьки хотіли записати його на фігурне катання, але відмовився. Після школи хлопець вступив на економічний факультет Плеханівського інституту та успішно захистив диплом у 1979 році. У студентські роки йому доводилося підробляти вантажником.
Після вузу Михайло Леонтьєв влаштувався в НДІ і щосили намагався займатися економікою. Його терпіння вистачило на кілька років. У 1985 році він звільнився з НДІ, з цього моменту його життя стало яскравішим. Молодий учений освоїв столярне ремесло, був звичайним робітником у Літературному інституті та сторожем на дачі Бориса Пастернака.
У 1987 році Леонтьєва серйозно зацікавила соціологія - цій темі було присвячено його перші аналітичні статті. Ще за два роки Михайло повністю присвятив себе журналістиці. Спочатку він працював політичним кореспондентом у виданні "Комерсант", потім очолював відділ у "Незалежній газеті".
В 1993 Михайло Леонтьєв з ентузіазмом брав участь у розробці концепції газети «Сегодня», пізніше став заступником головного редактора цього видання. Але редакційна політика перетворень його не влаштовувала, тому з газети він звільнився.
У 1995 році Леонтьєв балотувався до Держдуми Росії, але програв. У той період до нього прийшла популярність. Через два роки він започаткував журнал «Дело», спонсорував видання Михайло Ходорковський: щоправда, до друку пілотний номер журналу так і не дійшов.
Тоді ж Михайло Леонтьєв прийшов працювати на телебачення як ведучий щоденної програми «Насправді». Потім була аналітична програма «Насправді» та співпраця з друкованими ЗМІ. 1998 року журналіст отримав премію «Золоте перо».
На початку 1999 року Леонтьєв перейшов працювати на ГРТ. Став незмінним ведучим програми «Однак», а 2009 року журналіст спільно з «1 каналом» заснував журнал «Однако».
У 2000 році на президентських виборах Михайло заявив про підтримку виконувача обов'язків глави держави Володимира Путіна. 2001 року увійшов до складу політради очолюваного Олександром Дугіним громадсько-політичного руху «Євразія». У 2002 році став членом партії « єдина Росія».
З листопада 2001 по грудень 2002 року на "Першому каналі" виходила аналітична програма Леонтьєва "Інший час", з травня 2003 по січень 2004 року - авторська програма "Театр ляльок". У 2005 році Леонтьєв був головним редактором журналу «Головна тема», що виходив на той час. З січня 2006 по листопад 2007 року вів програму «Майстер-клас з Михайлом Леонтьєвим» на телеканалі O2 ТВ.
У жовтні 2007 року на Першому каналі вийшов його проект Велика гра» - цикл передач, присвячених історії протиборства Росії та Великобританії за панування Центральної Азіїу XIX – XX століттях. У листопаді наступного року випущено книгу Леонтьєва з тією ж назвою.
У травні 2007 року Михайла призначено головним редактором ділового аналітичного журналу «Профіль». Пішов із «Профілю» у березні 2009 року. Видавець журналу Сергій Родіонов стверджував, що звільнення Леонтьєва привело до зростання тиражу видання. У той же період Леонтьєв співпрацював із журналом Moulin Rouge.
З червня 2009 року разом із Першим каналом Михайло став засновником журналу «Однако», в якому окрім Леонтьєва публікуються Євген Додолєв та Олександр Невзоров та інші журналісти та колумністи, які раніше працювали в «Профілі». У 2009 році знявся у невеликій ролі у фільмі Стаса Марєєва «Справжнє кохання».
Михайло Леонтьєв є членом журналістського «Серафимівського клубу». Викладав у недержавній Вищій школіуправління, де навчалися "комісари" руху "Наші".
У січні 2014 року Михайла Леонтьєва запросили працювати до «Роснафти», де запропонували очолити департамент інформації та реклами.
У травні 2016 року "Роснефть" виділила 170 млн рублів на видання журналу "Однако" з формулюванням "Надання спонсорського вкладу на видання журналу та надання інформаційно-рекламних послуг". Повідомлялося при цьому, що у 2016 році вийшов лише один номер журналу.
Оригінал цього матеріалу© Коммерсант.Ру , 08.01.2014, Фото: via @egor_mq
Проте, "Роснефть"
Кирило Мельников, Іван Сафронов, Наталія КорченковаУ «Роснафті» з'явиться новий віце-президент із PR. Куруватиме зовнішні зв'язки компанії відомий журналіст Михайло Леонтьєв. При цьому пан Леонтьєв збереже власні проекти: він продовжить вести програму «Однак» на «Першому каналі», а також видавати однойменний журнал.
З 13 січня радником президента «Роснефти» в ранзі віце-президента з PR стане журналіст Михайло Леонтьєв, розповіли джерела, близькі до компанії, уряду та адміністрації президента. У самій Роснафті від коментарів відмовилися. Пан Леонтьєв заявив, що «поки немає офіційної інформації, коментувати щось сенсу немає».
Посада радника та віце-президента з PR у «Роснафті» створюється під пана Леонтьєва. Йому належить курирувати діяльність департаменту інформації та реклами. На даний момент його очолює колишній головний редактор телеканалу РЕН-ТВ Володимир Тюлін, він також є і прес-секретарем «Роснефти». Як перерозподіляться їхні повноваження, співрозмовники "Ъ" не знають. Джерела Ъ кажуть, що між президентом держкомпанії Ігорем Сєчінимта Михайлом Леонтьєвим існують давні «приятельські стосунки». "Леонтьєв - відома особа, Ігор Іванович любить запрошувати на роботу таких людей", - сказав один із співрозмовників "Ъ". Зокрема, наприклад, до інтеграційного комітету «Роснефти», який займався поглинанням ТНК-ВР, входив автор культової книги «Видобуток» Деніел Єргін. «Леонтьєв як журналіст відомий, зараз Ігор Іванович підбирав собі піарників із гучним ім'ям, були й інші кандидатури. Але ось яким буде піарником пан Леонтьєв - зовсім не ясно», - зазначив один із співрозмовників "Ъ".
Минулого року одним із головних мішеней для критики в передачах Михайла Леонтьєва був «Газпром» і голова правління компанії Олексій Міллер. У своєму питанні під час «прямої лінії» Володимира Путіна у квітні пан Леонтьєв звинуватив пана Міллерау тому, що газова компанія ігнорує «сланцеву революцію», при цьому «втрачаючи ринки та капіталізацію».
Формально призначення на посади топ-менеджерів найбільшої компанії країни не вимагає погодження з адміністрацією президента, але в ній про прихід Михайла Леонтьєва до «Роснафти» поінформовані. Близьке до компанії джерело "Ъ" сказало, що "піарників такого рівня завжди узгоджують, це стандартна практика". «Якщо Ігор Іванович має впевненість, що Михайло Леонтьєв зможе принести користь компанії, то він за це рішення як президент “Роснефти” і ручається»,- заявив високопоставлений співробітник адміністрації президента.
При цьому Михайло Леонтьєв продовжить займатися журналістикою, стверджують джерела: він залишиться ведучим програми «Однак» на «Першому каналі», яка виходить двічі на тиждень. У прес-службі каналу цю інформацію офіційно підтвердили. «Нічого незвичайного у такому поєднанні немає, так часто буває. Поєднувати важко з урахуванням тотального стилю роботи "Роснефти", але цілком можливо", - повідомив один із співрозмовників "Ъ". За даними "Ъ", питання про продовження кар'єри пана Леонтьєва на телебаченні було принциповим. «У тому числі це обговорювалося на окремій зустрічі Ігоря Сєчіна з гендиректором “Першого каналу” Костянтином Ернстом, яка відбулася до Нового року», - розповів один із співрозмовників "Ъ". Крім того, Михайло Леонтьєв продовжуватиме випускати свій власний журнал «Однак». Він також є автором передачі на радіо «Маяк», про її майбутнє поки що нічого не відомо.
Частина співрозмовників "Ъ" вважає, що прихід пана Леонтьєва до "Роснефти" може свідчити про плани держкомпанії створити свій власний медійний холдинг. Втім, джерела, близькі до неї, це спростовують. "Це не потрібно компанії, вона займається видобуванням нафти і газу", - сказав один із співрозмовників "Ъ".
[ААВ-старший, 08.01.2014, "У далекому 2007 році..." : У далекому 2007 році Михайло Леонтьєв у розмові зі мною нарікав, що Путін обрав наступником Медведєва, а не Сечіна.
«От був би президент!», – вигукував він.
Тепер він сам віце-президент у Ігоря Івановича.
Сєчін не забуваєні хорошого, ні поганого. - Врізання К.ру]
[Кирило Шулика, 08.01.2014: Мишу можна брати тільки на одну роботу - товаришів по чарці Саме якщо радником, то логічно, щоб покликати і пропустити склянкою в начальницькому кабінеті. Якщо віце-президентом з піару, це зовсім п*дец, причому, п*децовый. Але не менший пдец це Тюлін у піарі. Хто забув, він очолював кримінальну редакцію НТВ. З іншого боку, Сечин піар не потрібен, у нього трохи інші функції та позиції. Відповідно, можна просто добрих людейна бюджет посадити. Щоправда, судячи з імен віце-президентів, йому і кадри не потрібні в компанії, бо відповідальний за них на посаді сечінського заступника - колишній главаФСІН Калінін. - Врізання К.ру]
Чим відомий Михайло Леонтьєв
Особиста справа
Михайло Володимирович Леонтьєв народився 12 жовтня 1958 року у Москві. 1979 року закінчив Московський інститут народного господарстваімені Плеханова за спеціальністю «Економіка праці».Працював в Інституті економічних проблем Москви, де, власним словами, намагався «займатися реальною радянською економікою» У 1985 році закінчив ПТУ за спеціальністю «столяр-червонодеревник». Працював різноробом у Літературному музеї, охороняв дачу Бориса Пастернака в Переделкіно, був репетитором з історії, писав аналітичні статті з соціології.
З кінця 1989 року працював у відділі політики газети «Коммерсант», одночасно співпрацював з Експериментальним творчим центром Сергія Кургіняна та ризькою газетою «Атмода». В 1990 став редактором відділу в «Незалежній газеті», потім був першим заступником головного редактора тижневика Business МН. 1993 року взяв участь у створенні газети «Сегодня», де згодом працював першим заступником головного редактора. У грудні 1995 року як незалежний кандидат невдало балотувався до Держдуми другого скликання. З квітня 1997 року – керівник та ведучий програми «Насправді» на каналі «ТВ Центр». Одночасно вів програму «День сьомий» та був головою служби суспільно-політичних програм телеканалу. З початку 1999 року – автор та ведучий програми «Однак» на «Першому каналі» (раніше – ОРТ), у 2009 році став засновником однойменного журналу. З 2007 до 2009 року був головним редактором журналу «Профіль».
Член партії "Єдина Росія". Лауреат премії "Золоте перо Росії".
Щодо бухашки [Леонтьєв] був справжньою легендою 1990-х
Оригінал цього матеріалу©, 09.06.2010
Оргія патріотизму
[...]СоколоваУ цьому місці мені хотілося б трохи змінити тему і поговорити, так би мовити, про генезу, становлення вашої такої дивовижної для нас, гламурних дівчат, але збігається з народною системою цінностей. Адже ви, Михайле, аж ніяк не завжди були стовпом ідей державності. Зовсім навпаки! Починали ви з украй ліберальних поглядів. На вильоті совка вартували дачу Пастернака у компанії практично дисидентів.
ЛеонтьєвМузей Пастернака ні до чого ідеологічного не зобов'язує.
СоколоваЦе правда! Але потім ви товаришували з головними лібералами 90-х – Авеном, Глазьєвим, Кагаловським. Ви працювали у Гусинського у газеті «Сегодня», домовлялися з Ходорковським про створення газети «Дело».
ЛеонтьєвЯ був економічним лібералом, бо ким ще могла бути людина, недоучена радянською економічною школою? Я завжди відчував себе політичним консерватором, але економічним лібералом був радикальним. Я зараз вважаю, що підручник Самуельсон працює!
СоколоваА може, справа все ж таки не тільки в поважному Самуельсоні? Про ваші прибутки у пана Гусинського в газеті «Сегодня» розповідали легенди. За словами колег, вам тільки на представницькі витрати потрібно було 50 тисяч доларів на місяць – і це, зауважте, майже 20 років тому, під час, далекий від нафтової стабільності. Тоді як державники у 90-ті аж ніяк не користувалися популярністю. Ідеологія «охорони» не капіталізувалася.
ЛеонтьєвВсе це – нісенітниця. Я ж сказав вам, що у мене змінилися погляди. Будучи економічним лібералом, я бачив, образно кажучи, тільки цю серветку, але потім побачив, як весь цей стіл.
СобчакАле все ж таки це якось... підозріло. Я особисто не вірю комуністам, які раптом починають ходити до церкви, чи марксистам, які раптом стають лібералами.
СоколоваА я особисто Михайлу вірю! З усього видно, людина вона ідейна і бабки для неї – не головне. У чарівному світі справжніх державників є речі важливіші за гроші. Скажіть, Михайле, це правда, що останні 30 років ви щодня п'єте горілку?
ЛеонтьєвНі. Не кожен.
СоколоваНа мою думку, ви скромничаєте. Мені розповіли, що щодо бухашки ви були справжньою легендою 90-х! Американська кореспондентка Кері Голдберг досі не може забути, як 1992-го, здається, ви впали на підлогу і заснули п'яний у її кімнаті. А квартира на проспекті Вернадського, яку ви винаймали на паях з Андрієм Бабицьким, зіркою радіо «Свобода», який взяв скандальне інтерв'ю у Басаєва і тепер ворог Росії?! За словами ваших друзів, це був відчайдушний багатомісячний алкогольний трип. Кажуть, на якійсь вашій п'яні Бабицький нажерся до того, що вирвав з коренем унітаз у сортирі і потім довгий час ви справляли потребу у дворі.
ЛеонтьєвПро унітаз не пам'ятаю. Був п'яний – забув.
СоколоваЩе кажуть, ви не пропускали жодної спідниці. І дівчата вам охоче давали, оскільки на початку 90-х ви були модним хлопцем, вас показували по телику і на кишені була кредитка зі щомісячним полтосом на представницькі. Говорять, одна дівчина через вас навіть викинулася з вікна.
ЛеонтьєвЖодна дівчина через мене у вікно не викинулася – офіційно заявляю. Хоча я дійсно віддаю перевагу питущим дівчатам.
СобчакЧому?
ЛеонтьєвВони не пам'ятають поганого.
СоколоваА якщо випадково згадують, із вікон викидаються. Але, на щастя, алкогольна амнезія – недуга, що нерідко вражає представників імперської нації обох статей.
ЛеонтьєвМене Господь чи природа нагородили унікальним організмом. Взагалі стосунки з алкоголем – річ індивідуальна. Є маса пристойних людей, моральніших і гідніших, ніж я, у яких тяжкі стосунки з алкоголем. Що таке запій? Це чиста біохімія. Людина не винна.
СоколоваТобто, за Довлатовим: «Я п'ю щодня, і ще в мене бувають запої».
ЛеонтьєвУ мене не буває запоїв! Я ж говорю, у мене – унікальний організм. Я жодного разу в житті не спізнився на важливу зустріч, не зірвав жодного ефіру. Я працював у щоденному ефірі протягом дуже серйозного часу і працював у щоденній газеті, де писав по два-три тексти на номер. Жодного разу в житті не зірвав дедлайн.
СоколоваБраво! Не багатьом вдається поєднувати. Алкоголізм - це ж full time job.
ЛеонтьєвОскільки я працюю в шаленому темпі, у мене мозок весь час зайнятий тим, над чим я працюю. Для того, щоб відпочити, треба мізки якось розвантажити, їх треба відключити, щоб спати і не вигадувати тексти уві сні. Я знайшов спосіб, природа мені дозволяє у такий спосіб відпочивати.
СоколоваАле для публічної людини пити майже щодня просто небезпечно. Можливі серйозні втрати репутації.
ЛеонтьєвЗгоден. Я пам'ятаю одного разу до Придністров'я до генерала Лебедя приїхав. Ну ввечері пішов там у шинок, з людиною познайомився, випили. Вранці прийшов до генерала не зовсім свіжим. І він мене вигнав. Увечері довелося ще раз зайти.
СоколоваЦе коли ви поїхали вмовляти Лебедя стати російським Піночетом?
ЛеонтьєвНічого подібного! Про Піночета – це інше. Я про генерала фільм знімав.
СоколоваКажуть, ви й Путіну ту саму байку розповідали. Що, мовляв, В. В. – російський Піночет, рятівник Вітчизни. Доповідали.
ЛеонтьєвНічого не знаю.
СоколоваА ще я чула, що вас чеченці до смерті засудили за те, що ви там десь із бодунища вихопили у бійця автомат і випустили чергу в приміщенні.
ЛеонтьєвЦю нісенітницю писали жовті газети.
СоколоваТа ладно вам скромничати! Мені, наприклад, тепер ясно, чому вам у 90-ті всі дівчата давали! Після знайомства з вами образ державника буквально засяяв новими незвіданими гранями. Але, мабуть, вам із такими поглядами у 2000-х живеться нелегко.
ЛеонтьєвЧому?
СоколоваТренд змінився. Знаєте, культ здоров'я, м'язи, б'юті-фашизм, фітнес-клуби. Але головне, образ симпатичного пиятика втратив актуальність. Боюся, алкоголіком-державником зараз бути ще менш престижним, ніж належати до каспарівсько-кас'янівської камарильї. Більш того, за чутками, любов до чарки коштувала вам особистих дружніх стосунків із Путіним. Володимир Володимирович, як відомо, ненавидить алкашню.
ЛеонтьєвВолодимир Володимирович дуже добре контролює себе, тому постає перед оточуючими рівно в тому вигляді, в якому хоче постати.
СоколоваТобто ви хочете сказати, що потай прем'єр прикладається?
СобчакТут я можу сказати як очевидець! Велике достоїнство пітерської команди - це негативне ставлення до спиртного. У цьому «пітерці» являють собою абсолютну протилежність шаленим ельцинським часам.
ЛеонтьєвА я вважаю, що випивати – це не соромно. От якби Льоша Кудрін пив, від нього було б більше толку!
СобчакПісля спілкування з вами я переконалася, що між позицією державника та горілкою існує прямий взаємозв'язок. Люди, які багато й сильно теоретизують на тему держави, зазвичай п'ють гірку.
ЛеонтьєвЯ тіло від плоті свого народу – мій народ п'є і тому, як та дівчина, що п'є, не пам'ятає поганого, а пам'ятає, що держава – це добре.
СоколоваМихайле, ви великий теоретик! А головне знахідка для інтерв'юера. З вас не доводиться нічого витягувати кліщами, ви все блискуче сформулювали самі! Ймовірно, та чарочка, за якою ми вас застали, вам допомогла...
ЛеонтьєвРік тому я висунув концепцію антикризової політики, яку наш уряд реалізує на практиці, хоча насправді це не визнає.
СоколоваУсім бухати «рідина від натоптишів»?
ЛеонтьєвНе так радикально. Відпустити народ у запой на час кризи. Це ж забезпечує вирішення основних проблем! По-перше, соціальна напруга знищується повністю. По-друге, відбувається повне імпортозаміщення, тому що елементарна закуска – єдине, що наше народне господарство може виробити.
СоколоваЧудовий план! У мене лише одне зауваження. Чи не здається вам, що ви виступаєте на кшталт «теоретиків фашизму»? Відправляєте народ на запій, хоча самі в ньому жодного разу не були?
ЛеонтьєвТакий у мене організм!
СоколоваА постраждати заради Батьківщини?
ЛеонтьєвЧому ні? На мою думку, я заслужив чарку.
сім'я
Батько - інженер-авіаконструктор Володимир Якович Леонтьєв, матір Миру Мойсіївна Леонтьєва(нар. 1926) – викладач статистики Московського інституту народного господарства ім. Плєханова, співавтор підручника "Статистика торгівлі".
Від першого шлюбу з поетесою та філологом Наталією Азаровою- Двоє дітей: син Дмитро (працює на каналі О2ТВ), дочка Олена. Двоє онуків. З другою дружиною - Марією Козловською- Дочка Дар'я (1999 р.н.).
Біографія
Народився 12 жовтня 1958 року у Москві. Освіту здобув на економічному факультеті Московського Інституту народного господарства ім. Плеханова. У студентські роки підробляв охоронцем у Московському планетарії, звідки був звільнений за влаштований його друзями бешкет.
Після закінчення ВНЗ у 1979 році, працював у Інститут економічних проблем Москви, де намагався " займатися реальною радянською економікою". У ті ж роки Леонтьєв захопився прикладним мистецтвом. У 1985 році закінчив СПТУ №86 за спеціальністю" столяр-червонодеревник", проте працювати за спеціальністю не став. Підробляв різноробом у Літературному музеї, сторожив дачу-музей Бориса Пастернака у Переділкіні, займався репетиторством.
У 1987 році Леонтьєв почав писати аналітичні статті із соціологічної тематики. У 1989 році був запрошений до очолюваного "Експериментальний творчий центр", який займався політологією
У тому ж 1989 року Леонтьєва почав працювати у відділі політики газети "Комерсант", де він пройшов, за його словами дуже корисну школу".
У 1990 році Леонтьєв очолив відділ економіки "Незалежній газеті".
1993 року став першим заступником головного редактора тижневика. "Business МН". У тому ж році виступив співзасновником газети "Сегодня", у фінансуванні якої брали участь Леонід Невзлін, Володимир Гусинськийі Олександр Смоленський.
Працював політичним оглядачем та першим заступником головного редактора. Покинув "Сегодня", не погодившись з реформою, що почалася у виданні, щоправда, Леонід Невзлін стверджував, що Леонтьєва з газети "вигнали".
1997 року Михайло став засновником журналу "Справа", який фінансувався, але до друку не вийшов. У квітні того ж року розпочав роботу на телебаченні, ставши керівником і ведучим щоденної програми "Насправді", що виходила на каналі "ТВ Центр" ( ТВЦ).
У 1997-1998 роках очолював службу суспільно-політичних програм ТВЦ та вів інформаційно-аналітичну програму "День сьомий". Паралельно продовжував працювати в друкованій пресі - в 1998 став автором колонки "Фас!" у діловому щотижневому журналі "Компанія".
У 1997 році Леонтьєв був номінований на премію ТЕФІ, а наступного року став лауреатом премії "Золоте перо".
У лютому 1999 року звільнився з ТВЦ і разом із командою програми "Насправді" перейшов до штату служби суспільно-політичних програм ГРТ, де з березня того ж року почала виходити його програма "Однак".
Свій відхід Леонтьєв пояснив тим, що він не поділяє "поглядів тих людей, яким належить ТБ-центр". Пізніше Леонтьєв вів "Однак" разом із Максимом Соколовимі Олександром Приваловим.
Влітку 1999 став редактором сатиричного "журналу політичного полювання" "ФАС". Проект було закрито у 2000 році з фінансових причин.
З листопада 2001 по грудень 2002 року на "Першому каналі" виходила аналітична програма Леонтьєва "Інший час", з травня 2003 по січень 2004 року - авторська програма "Театр ляльок".
У 2005 році М. Леонтьєв був головним редактором журналу "Головна тема", що виходив на той час.
З січня 2006 по листопад 2007 року вів програму "Майстер-клас з Михайлом Леонтьєвим" на телеканалі O2ТВ. У жовтні 2007 року на Першому каналі вийшов його проект "Велика Гра"- цикл передач, присвячених історії взаємин Росії та Великобританії за панування в Центральній Азії у XIX-XX століттях. У листопаді 2008 року була випущена книга Леонтьєва з тією самою назвою.
У травні 2007 року був призначений головним редактором ділового аналітичного журналу "Профіль". Працював на цій посаді до березня 2009 року. Видавець журналу Сергій Родіоновсказав, що відхід Леонтьєва призвів до зростання тиражу видання. У той же період співпрацював із журналом Moulin Rouge.
У вересні 2007 року Михайло спільно зі своїм колегою Євгеном Додолєвим(виступившим як видавець) запустив в Україні російськомовну версію німецького тижневика Der Spiegel("Der Spiegel-Профіль"), що стало помітною подією на медіа-ринку.
Журнал російською мовою виходив щотижня тиражем 30 тис. екземплярів у Києві, Криму та Східній Україні. Редакція перебувала у Москві, але в Україні формувалася кореспондентська мережу. Проект було законсервовано у травні 2008 року, існує онлайн-версія видання.
З червня 2009 року разом із Першим каналом став засновником журналу "Однако", в якому, крім Леонтьєва, публікуються. Євген Додолєв, Олександр Невзоровта інші журналісти та колумністи, які раніше працювали в "Профілі".
У 2009 році знявся у невеликій ролі у фільмі Стаса Марєєва"Справжнє кохання".
Михайло Леонтьєв був членом журналістського "Серафимівського клубу", викладав у недержавній Вищій школі управління, в якій навчалися "комісари" руху.
8 січня 2014 року стало відомо, що Михайла Леонтьєва буде призначено радником президента "Роснафти"в ранзі віце-президента, курируватиме діяльність департаменту інформації та реклами.
ЗМІ вказували на те, що між Сєчіним та Леонтьєвим існують давні "приятельські стосунки". Як повідомило близьке до компанії джерело, піарників такого рівня завжди узгоджують, наголосивши, що це є стандартною практикою для подібних випадків. " Якщо Ігор Іванович упевнений у тому, що Михайло Леонтьєв зможе принести компанії користь, то він за це рішення як президент "Роснефти" та ручається", - заявив високопосадовець адміністрації президента. При цьому Михайло Леонтьєв залишається ведучим програми "Однак" на Першому каналі.
Політична діяльність
У грудні 1995 року Леонтьєв, як незалежний кандидат, балотувався до Державної думи II скликання від 203-го Черемушкинського виборчого округу Москви, але програв вибори Павлу Медведєву.
Під час першої чеченської війни був серед тих, хто підтримував введення військ на територію Чечні, заявляючи, що є " переконаним прихильником силового вирішення проблем у ЧечніПізніше, під час вибухів житлових будинків у Москві та Волгодонську, закликав бомбити Чечню.
У 2000 році на президентських виборах заявив про підтримку виконувача обов'язків глави держави Володимира Путіна.
2001 року увійшов до складу політради очолюваного суспільно-політичного руху "Євразія".
У 2002 році став членом партії.
2002 року за висловлювання на адресу дружини президента України Віктора ЮщенкаКатерини Ющенко (раніше вона мала прізвище Чумаченко). Український суд зобов'язав Леонтьєва відшкодувати на користь Катерини Ющенко 2500 гривень та протягом 30 днів спростувати недостовірну інформацію, яку він озвучив у своїй програмі "Однак" 10 квітня 2001 року. Леонтьєв відмовився виконувати рішення суду. Став персоною "нон грата" в Україні. Пізніше заборону скасували.
У серпні 2014 року включений Україною до списку санкцій за позицію щодо війни на Сході України та приєднання Криму до Росії.
За своїми економічними поглядами – радикальний ліберал, за політичними – затятий антикомуніст. Сам себе називає дисидентом. Неодноразово захоплювався Аугусто Піночетом.
Леонтьєв закликає Росію відмовитися від імперського тягаря".
У зв'язку зі світовою економічною кризою заявив, що " єдиним виходом із нинішньої кризи є глобальна війна. Хто і як її розв'яже - це вже суто технічне питання".
У вересні 2015 року після виступів президента Росії Володимира Путіната президента США Барака Обамизаявив:
"Його мова – це така ідеологічно конспіративна абракадабра… Все, що говорив Обама, це були напівдипломатичні формати, якісь старі модельки, які він перебирав. В принципі, він нічого не сказав, крім одного – він залишив двері відчиненими. Тобто, повторивши всі американські фетиші, ідеологеми, він тим не менш сказав, що співпрацювати можна", - зазначив Леонтьєв.
"Довіряти йому важко, бо незрозуміло, чи зможе він реалізувати ці свої уявлення про те, як треба діяти в реальності, бо поки що йому це слабо вдавалося", - нагадав журналіст.
На його думку, слабкість Обами не в тому, що він не може протистояти тиску Путіна, а в тому, що він не може проводити власну політику, яку хоче проводити під тиском дуже потужних американських інтересів.
Леонтьєв підкреслив, що, на відміну від Обами, російський президент говорив чітко і чітко, його мова не була дипломатичною: Путін називав речі своїми іменами.
Скандали
2 квітня 2013 року Михайло Леонтьєв, коментуючи в ефірі ТК "День" заяви А.Міллерапро нібито нерентабельний видобуток "сланцевого газу", за допомогою якого російський "Газпром"вже витісняють із європейського ринку, заявив: " Найбільшу російську компанію очолює небезпечний божевільний, який перетворився просто на пряму загрозу національній безпеці. Таке враження, що він заразився божевіллям від своїх катарських братів, з якими намагався влаштувати газовий альянс. Із цим треба щось робити. Не знаю, можливо лікаря викликати. Володимир Володимирович уже один раз викликав лікаря. Тут потрібна ціла бригада, психовозка".
Леонтьєв також сказав, що взагалі не розуміє, на якій підставі існує така компанія, яка систематично завдає шкоди російським інтересам.
"Вони через ідіотську цінову політику втрачають Європу, і її втрачатимуть. Куди подівся Штокман, який призначався для американців. Немає його і не буде, бо він не потрібний. Не буде і "Південного потоку", і не треба людям морочити голову, бо його нічим наповнювати", - Сказав Леонтьєв.
Леонтьєв звернув увагу, що "Газпром" не цікавиться видобуванням сланцевого газу в Росії, якого в країні має бути більш ніж достатньо, натомість монополія кошмарить державу, яка виправдовує непристойно помірні витрати при видобутку звичайного "блакитного палива".
"З непристойними витратами незабаром у нас у "Газпромі" видобуток газу стане нерентабельним. Не тому, що газ дорого видобувати, а, грубо кажучи, бо красти менше треба, хоча б трохи менше", - наголосив журналіст.
"Видобуток сланцевого газу нерентабельний, а видобуток сланцевої нафти набагато складніший, але в уявленні пана Міллера рентабельний. Це взагалі якась аберація свідомості. Просто психоз. На мою думку, те, що відбувається, є прямим актом саботажу – нахабного, публічного – указу президента. Пан Міллер треба госпіталізувати, а компанію "Газпром" краще продати американцям. Якщо вона така цінна, можливо вони за неї гроші дадуть, зрештою. Причому обтяженням під час продажу призначити психованного Міллера. Туди можна продати медіа-активи "Газпрому". Тому що ці активи однаково працюють на американців. Нехай вони за них платять", - уклав Леонтьєв.
Напередодні стало відомо, що "Роснафтогаз"повідомив Росмайнопро придбання 0,23% акцій Газпрому за 7 млрд. рублів. Повідомляється, що операція пройшла у першій половині березня. Таким чином, держава в особі "Роснафтогазу", який очолює , отримала повний контроль над газовою монополією.
Незалежні спостерігачі, коментуючи заяви Михайла Леонтьєва, припустили, що Олексій Міллер, судячи з усього, втратить свою посаду, а його місце займе ставленик найближчого соратника президента РФ Ігоря Сечіна. Зрештою, ці прогнози не виправдалися, і Міллер залишився на своєму посту.
Михайла Леонтьєва вважають сильно питущою людиною і тому часто потрапляють у делікатні ситуації. Так, 7 травня 2012 року Михайло Леонтьєв спровокував великий міжнародний скандал в Одесі. Він взяв участь у концерті "Пісні Перемоги". Було видно, що журналіст вийшов на сцену не надто тверезим. Леонтьєв відразу заявив, що жителі України просрали країну"... а щоб повернути все назад, необхідно зробити правильний вибір. "Нам треба перестати ставити на козлів та під*расів. Щоб щось змінити, треба голосувати за партію, – голосно заявив зі сцени Леонтьєв.
За свої висловлювання скандальний журналіст був освистан глядачами, багато з яких прийшли на концерт із дітьми. До речі, серед глядачів були міські та обласні чиновники, з яких ніхто не перепросив одеситів за поведінку. російського гостяна концерті, присвяченому Дню Перемоги. Оскільки телеканал АТВ вів пряму трансляцію цього заходу, то свідками цього стали і тисячі одеситів, які дивилися телевізор.
12 листопада 2014 року, коли ведучий програми Михайло Леонтьєв завів розмову про асоціацію України та Європейського союзу, за його спиною прокрутили порнографічний ролик на екрані одного з телевізорів На записі видно, як жінка у позиції "згори" рухається на чоловіка, який лежить під ковдрою блакитного кольору. Саме дійство триває близько десяти секунд, після того, що відбувається в студії, змінює журналістський сюжет. На відео, розміщеному нижче, еротичні елементи починаються на 44 секунді.
Олексій Венедиктов, головний редактор "Ехо Москви"У своєму Instagram активно викладав фотографії з дня народження Ремчукова У соцмережах прокотилася хвиля обурення такою теплою "дружбою" представників опозиційних та провладних політичних діячів та журналістів.
Леонтьєв також є співвласником двох технологічних компаній. Одна з них - резидент «Сколково», імовірний основний власник другий - колишній чиновник Росриболовства, який звинувачувався у шахрайстві на суму кілька сотень мільйонів рублів; бізнес обох тісно пов'язаний із державними замовленнями. Спецкори «Медузи» Іван Голунов та Ілля Жегулєв розібралися, що це за компанії та що там робить Леонтьєв.
Леонтьєв та аеродинаміка крила
Весною 2013 року публіцист Михайло Леонтьєв виступив із різкою заявою. Він захищав «Сколково» від «наїздів» Слідчого комітету Росії та Рахункової палати, які звинуватили інноваційний центр у неефективності. У телепередачі «Однак» на Першому каналі та статті в однойменному журналі, головним редактором якого він є, Леонтьєв пояснював, що «Сколково» - єдиний у світі венчурний фонд, який не «забирає проект у розробника».Леонтьєв добре знайомий із принципами роботи «Сколково». Він є співвласником одного з резидентів фонду, компанії «Оптіменга-777», яка займається аеродинамічним проектуванням крил для літаків.
Заснували її у 2012 році випускник мехмату Томського держуніверситету Сергій Пейгін та його ізраїльський партнер Борис Епштейн. Через рік після цього 10% підприємства став володіти Михайло Леонтьєв, а Оптименга-777 отримала від Сколково близько 80 мільйонів рублів в рамках гранту на створення програмного продукту, який дозволяє сильно скоротити вартість та терміни проектування літакового крила. Компанія заявляла, що проект носить «революційний характер»: тестове завдання з оптимізації крила їхній алгоритм вирішив за 27 годин, а програми компанії Boeing – за 50 днів.
| Сергій Пейгін
|
В ОАК «Медузі» підтвердили, що «Оптіменга» виконувала низку робіт з математичного моделювання конструкцій, однак зазначили, що подібні роботи замовляють одразу кільком компаніям.
«Я цих хлопців [з „Оптіменгу“] знаю з дитинства, вони дуже талановиті, я їм намагався допомагати, але жодного бізнесу там немає, на жаль, – повідомив „Медузі“ Михайло Леонтьєв. – Інноваторів ніхто ніколи не любить. Це все сльози і стогін, жодне слово „бізнес“ не застосовується до цієї історії. Багато людей намагалися якось допомогти, але не можна діяти проти системи. Система може зробити «Суперджет»».
Леонтьєв та рибальський флот
Літаки - не єдина галузь інтересів Михайла Леонтьєва. Є в нього й бізнеси, пов'язані із водним транспортом. У квітні 2013 року журналіст став співзасновником компанії «Агро-Марин-СПГ», яка займається проектуванням суден, що працюють на зрідженому природному газі. (Про те, що Леонтьєв має частки в «Оптіменгу» та «Агро-Марин-СПГ», також розповідав телеканал «Дощ».)Основний власник "Агро-Марина" - британська компанія Valser Oil, яка, за даними комерційного реєстру Великобританії, належить двом офшорам, зареєстрованим на Маршаллових островах: Pintox Systems Limited та Syten Group Limited. Дані про директорів та власників цих компаній не розкриваються. Лише у міністерстві юстиції Нової Зеландії зареєстровано 25 компаній, заснованих Pintox та Syten; деякі з них фігурували у скандалах, пов'язаних із відмиванням коштів через молдавські банки.
У квітні 2017 року Valser Oil опублікувала повідомлення про включення до списку осіб, які впливають на діяльність компанії, Валерія Сураєва – громадянина Австрії, який народився в Росії у 1960 році. Це людина, відома на суднобудівному ринку: у 2000-х Сураєв очолював відділ рибопромислового флоту, портів та судноремонту в Росриболовстві. У ході перевірки відомства у 2010 році Рахункова палата виявила махінації навколо мільярда рублів, які були отримані у 2005-му на будівництво науково-дослідних кораблів. Далекому Сході. Один із контрактів виграла компанія «Науково-виробничий центр промислового рибальства, розвідки та моніторингу морських біоресурсів» (НВЦ), зареєстрована в Ярославлі.
«За документами науковий корабель було збудовано, Сураєв підписав акт приймання, після чого на рахунки НВЦ перевели понад 283 мільйони рублів, - розповідали „Известиям“ джерела у МВС. – Потім ці гроші розчинилися на рахунках фірм-одноденок». У ході перевірки Рахункової палати з'ясувалося, що скелет судна так і залишився стояти на стапелі заводу в Хабаровську серед сміття та металобрухту. Ще три недобудовані судна в рамках того ж проекту так і не зійшли зі стапелів заводу на Кіровщині.
Правоохоронні органи підозрювали, що реальний власник НВЦ Валерій Сураєв. Після початку перевірки Росриболовства він звільнився з держслужби та очолив цю ярославську компанію. У 2011-му, як повідомляв «Росбалт», Сураєв отримав посвідку на проживання в Естонії; ще через рік проти нього було порушено кримінальну справу за підозрою у шахрайстві, з колишнього чиновника взяли підписку про невиїзд. У МВС не відповіли на запит Медузи про хід слідства.
2013-го НПЦ було оголошено банкрутом - сталося це за позовом компанії «Марин-Інвест», власником якої була Valser Oil, яка згодом заснувала «Агро-Марин-СПГ». Агро-Марин ж викупила більшу частину майна НВЦ за мільйон рублів; крім того, компанії повністю належить Хабаровському суднобудівному заводу.
Михайло Леонтьєв був знайомий із Валерієм Сураєвим задовго до цих подій. На початку 2000-х років він присвятив цілий випуск своєї авторської програми на Першому каналі проблемам рибальського флоту – і опублікував кілька колонок Сураєва про ці проблеми у журналі «Однак».
«Він прийшов до мене [як до журналіста] з проблемами [рибалки] і вразив мене. У мене було програм десять на цю тему, – згадує Леонтьєв. – Ми з Сураєвим разом робили дуже серйозну річ – якщо у нас зараз у Росії залишилося якесь рибальство та якісь перспективи створення російських судів, то цим країна завдячує Валерці Сураєву, якому я трошки допоміг».
Ще один старий знайомий Леонтьєва є гендиректором «Агро-Марин-СПГ» – це Володимир Колосков, колишній перший заступник гендиректора «Видавничого дому Родіонова», який видавав закриті у 2015 році журнали «Селянка» та FHM. У тому ж видавничому домі працював і Леонтьєв – наприкінці 2000-х він два роки очолював журнал «Профіль».
Перші три роки після створення «Агро-Марин-СПГ» ніяк не проявляла себе. Наприкінці 2016-го компанія виграла два тендери у Крилівського державного наукового центру на розробку та модернізацію рибальських суден на зрідженому природному газі. Обидва контракти були укладені за процедурою «Закупівля у єдиного постачальника» - оскільки їхнє укладання, згідно з документацією, було необхідне для запобігання аваріям та іншим надзвичайним ситуаціям «непереборної сили».
На розробку проектів двох кораблів у «Агро-Марин-СПГ» пішов лише тиждень - уклавши держконтракт 25 листопада, компанія передала готовий проект замовнику 2 грудня. "Комерсант" пояснював, що такий поспіх пояснювався просто: фінансування робіт велося за федеральною цільовою програмою "Розвиток цивільної морської техніки на 2009-2016 роки" і перенести терміни прийому готових робіт на наступний рік чиновники не могли. Як з'ясувалося трохи пізніше, суди за проектом «Агро-Марина» будуватимуть на базі корпусів кораблів, які колись не добудували компанії Валерія Сураєва.
За словами джерела, знайомого з діяльністю компанії, «Агро-Марин-СПГ» планувала взяти участь у будівництві танкерів-газовозів льодового класу - вони необхідні, щоб вивозити Північним морським шляхом скраплений газ, який компанія «Новатек» видобуває на Ямалі коштом, отримані із Фонду національного добробуту.
Газовозів потрібно близько півтора десятка. Перший з них (його назвали «Крістоф де Марджері» на честь загиблого в авіакатастрофі у Внуково голови компанії Total) прибув на Ямал наприкінці березня 2017 року. Південної Кореї- проте планується, що далі газовози будуватимуть у Росії, на далекосхідній судноверфі «Зірка». Ця судноверф належить «Газпромбанку» та компанії «Роснефть», прес-секретарем якої є Михайло Леонтьєв. Сам Леонтьєв повідомив «Медузі», що «проект із газовозами був, але я не в темі».
Леонтьєв стверджує, що "ніколи в житті навіть однієї копійки від цих [компаній] не отримав". «Якщо хтось записав мене в засновники з якихось цілей – бог їм суддя. Я приблизно пам'ятаю, про що мова йде, але навіть назви цих компаній я не згадаю, - сказав він. - Чи мало кому я намагався допомогти? Я спробував допомогти приятелеві зняти фільм. Кожна людина в житті має спроби кому-небудь допомогти, якщо вона не закінчена підонка».
[ІА "РБК", 10.05.2017, "Михайло Леонтьєв виявився власником частки в технологічних компаніях": У розмові з РБК прес-секретар «Роснефти» назвав публікацію «Медузи» «ні про що». Там нічого немає, нічого не було і, на жаль, нічого з цього не вийшло. Нуль рублів, нуль копійок, нуль результату. Нуль всього. І це дуже шкода. Мені хотілося б, щоб там щось було», - заявив він.
За словами Леонтьєва, «усі безглузді натяки» на його фінансові інтереси в компаніях, згаданих у статті, не мають підстав. «Та все, що я від цього отримав, я передав би особисто Михайлу Борисовичу Ходорковському. Тому що це дуже багато геморою», – сказав він.
Він зазначив, що діяльність компанії "Оптіменга-777" триває. «Люди працюють, щось роблять. Сергій Пейгін (володіє 27,5% компанії - РБК) - він прикладний математик дуже високого світового рівня. Він цим займався в різних країнах, він дуже хотів це робити тут. Вони справді роблять це дуже здорово», - сказав він.
«Щодо риби, то ви можете подивитися, скільки я писав з приводу квот під кіль. Було витрачено певний час. Зараз, до речі, можна казати, що результат є, бо квоти під кіль є. Який це має відношення до конкретного бізнесу? Жодного», - додав Леонтьєв. - Врізання К.ру]Оригінал цього матеріалу
© ЦУР , 22.01.2017, Фото: East News , Ілюстрації: ЦУР
Михайло Леонтьєв заборгував 233,5 млн рублів вкладникам Інвестбанку
Спонсорські 170 млн рублів "Роснефти" ситуацію з боргом журналу "Однак" не виправили
Анастасія ГоршковаЯк стало відомо Центру управління розслідуваннями (ЦУР), видавнича група «Прес Код», що випускала журнал «Однак» Михайла Леонтьєва, повинна вкладникам збанкрутілого Інвестбанку 233,5 млн руб. Немає жодних ознак, що ці гроші повернуто: пристави не можуть знайти видавництво навіть для стягнення податкової заборгованості. Раніше ЦУР дізнався, що в травні 2015 року «Роснефть» виділила 170 млн рублів на підтримку видання свого віце-президента, що зазнає проблеми, після чого журнал закрився.
Інвестором медійного стартапу Леонтьєва була «Конверс груп» батька та сина Антонових. Витрати на перший рік проекту, за твердженням Леонтьєва, повинні були скласти до $4 млн. "Ми хочемо перетворити цей проект на комерційно успішне видання, і у нас є можливості перечекати важкі часи", - заявив Леонтьєв на прес-конференції, присвяченій запуску тижневика. Проте» у кризовому 2009 році. Він також підкреслив, що інвестор «наполягав на фінансуванні проекту», навіть незважаючи на застереження Леонтьєва щодо складнощів з рекламою та окупністю інвестицій.
Гроші виділялися кредитними лініями Інвестбанку Антонова-молодшого з жовтня 2009 до листопада 2010 року. З грудня фінансування журналу припинилося, а на початку 2011-го Володимир Антоновпродав свої частки у банку його топ-менеджерам. Мабуть, нових акціонерів медіа-актив бентежив, але вдалося домовитися: банк отримав 15% видавництва (частку «Першого каналу»), а за кредитами доручилося ТОВ «Снорас-нерухомість», 50% якого на той час належали діловому партнеру Антонова - заступник голови правління Академхімбанку Віктор Ямпільський. До 2013 року журнал виходив уже раз на два місяці.
За даними СПАРК, акціонерами ТОВ «Видавнича група “Прес Код”» є Михайло Леонтьєв (15%), Катерина Сєдова (15%), Інвестбанк (15%) та зареєстрована на Кіпрі Dukelevel Holdings Limited (55%). У 2009 році Леонтьєв говорив "Комерсанту", що мажоритарний акціонер - основний інвестор проекту.
А потім в історії з'явився ЦП. 3 грудня 2013 року він відкликав у Інвестбанку ліцензію - через незадовільну якість активів. На той момент банк займав 80-й рядок серед найбільших банків Росії з оцінкою активів 75600000000 рублів. Незабаром з'ясувалося, що для розрахунку з кредиторами банку не вистачить 44 млрд. рублів. Цей рекордний розмір діри на той час, який можна порівняти лише з збанкрутілим Міжпромбанком Сергія Пугачова. Інвестбанк визнано банкрутом 4 березня 2014 року. Агентство зі страхування вкладів (АСВ) зайнялося пошуком активів та стягненням дебіторки. Станом на літо 2016 року АСВ вдалося повернути вкладникам лише 4,1 млрд рублів із 40, всього заборгованість банку перед кредиторами становить 60,2 млрд руб.
 |
| Рішення про визнання Івестбанку банкрутом
|
І ось тут починається найцікавіше. Рішення набуло чинності ще 30 грудня 2015 року, але ознак, що гроші повернуто до Інвестбанку, немає. Важлива деталь – представники «Прес Коду» на судових засіданнях не були присутніми. За даними «СПАРК», видавництво більше року не звітувало до податкової. А за даними бази судових приставів, розпочаті у серпні та листопаді 2016 року виконавчі провадження зі стягнення боргів за податками з «Прес Коду» незабаром було припинено: неможливо встановити місцезнаходження боржника, його майна або отримати інформацію про гроші на рахунках (ст. 46 год.). 1 п. 3 ФЗ «Про виконавче провадження»).